В укр землях — Лівобережжі і Слобожанщині, які входили до складу Росії, відбувалися в основному ті самі сусп-економ процеси, що й в усіх рос землях, — посилювався кріпосницький гніт і водночас відбувався розклад феодально-кріпосницької системи, в надрах якої формувався капіталістичний уклад.
У 1-ій пол XVIII ст., як і в попередні часи, основою економіки Лівобережної й Слобідської України залишалося с.г. Ґрунтуючись в основному на праці селян і застарілій техніці, воно розвивалося досить повільно. Поряд із землеробством продовжували розвиватися скотарство, зокрема розведення великої рогатої худоби, коней і овець, садівництво, бджільництво, рибальство, полювання. З розвитком с.г. зростала переробка сільськогосподарської продукції. Новим явищем стала організація пром компаній, серед них Опошнянської у 1730-х рр., що займалась видобутком селітри. На промислових підприємствах поширювались технічні нововведення: водяні двигуни, нові верстати та ін., які підвищували ефективність праці. З'явилось мануфактурне виробництво.
Як і раніше, козацька старшина, займаючи керівні пости в усіх військово-адміністративних установах, продовжувала різними способами — за гетьманськими універсалами й царськими грамотами, захопленням гром земель і угідь – розширювати свої володіння, нагромаджувати багатства й ставити в залежність від себе дедалі більшу кількість селян і козаків. На Лівобережжі й Слобожанщині в першій половині XVIII панщина становила вже здебільшого 4, а іноді й 5 днів на тиждень. До панщини додавалися різні додаткові повинності на пана й старшинську адміністрацію, на військові потреби, а також грошові й натуральні збори.
Значну частину жителів міста становили селяни, які повністю або частково вели сільське господарство. Інша група населення — міщани — заробляла на життя промислами, ремеслом, торгівлею. Ремісники об'єднувалися в цехи, а купці, що займалися оптовою і великою роздрібною торгівлею,— в гільдії. Ці дві групи населення були привілейованими. Поряд з представниками зазначених груп проживали козацька старшина, шляхта й духівництво — не чисельна група, що завершувала соц піраміду міщан і багато в чому визначала поведінку всього міського населення.
