Кіммерійці (9-7 ст. до н.е.) – кочові іракомовні племена з Азії; поселилися в Пн. Причорномор»ї і в Криму;
Основа господарства: скотарство, провідна роль – вирощування коней, розвинуте гончарство, знаряддя з бронзи, перші почали обробляти залізо, виготовляти зброю. Часто вели війни з Асирією, Лідією, Урарту.
Основа війська – кіннота, воювали залізними мечами, луком і стрілами, бойовими молотами і булавами.
В 7 ст. до н.е. Кіммерійців витіснили Скіфи – іракомовні племена, які проживали в 7 – 3 ст. до н.е. і розселилися між Доном і Дунаєм. Наприкінці 6-5 ст. до н.е. утворилась скіфська-рабовласницька держава, на чолі – цар, влада передавалася у спадок, столиця – Камянське городище.
Основа суспільства – сімя, патріархат, поширене багатоженство.
515-512 р. до н.е. – Скіфи вели війну проти перського царя – Дарія І; використали тактику «спаленої землі» - перемога скіфів.
Озброєння скіфів: короткі і довга мечі, списи, дротики, винайшли далекобійний лук, тіло захищали панциром, основа війська – важко озброєна кіннота.
Скіфи – язичники, особливо поклонялися богу війни – Арею.
У мистецтві переважав звіринний стиль. 3 ст. до н.е. – становище скіфів погіршується – Велика Скфія припинила своє існування, Сармати витіснили скіфів на Зх. І Пд.
Сармати (ІІІ ст.. до н.е. – ІІІ ст. н.е.) – іракомовні племена, споріднені зі скіфами. Сармат означає «підперезаний мечем», поселились у причорноморї, жили племенами, кожне з яких мало свою власну назву ( Роксолани, Агати); були язичниками, переважав матріархат.
Жінки брали участь у війнах, вміло володіли зброєю, використовували рабську працю. Військо складалось із важкоозброєнної піхоти та кінноти, мали панцири, щити, луки, списи, мечі, воювали проти Риму.
Обожнювали сили природи, мали культ богині Астарти.
В кінці ІІІ ст.. до н.е. – на початку ІІІ ст.. н.е. Сармати частково витіснені готами та гунами, а частково асимілювали під час великого перенаселення народів.
