:)

26.Дихання коренів,коренебудьб.бульб,цибулин і  плодів. Для нормального росту і розвитку рослини необхідно, щоб до її коренів надходило свіже повітря. Корені, як і всі інші органи рослини, дихають. Під час ди­хання клітини кореня вбирають кисень і виділяють вуглекислий газ. Тому, вирощуючи рослини, треба стежити, щоб до коренів постійно надходило свіже повітря. Для цього грунт регулярно розпушують культиваторами або сапами. На важких глинистих і дуже зволожених грунтах рослини особливо страждають від недостачі кисню. Вода в таких грунтах витісняє повітря, і нормальне дихання коренів порушується. Тому культурні рослини погано розвиваються на заболочених, надто зволожених ділянках.Розпушування грунту, крім того, допомагає зберегти вологу на сухих ділянках. Коли грунт підсихає, на його поверхні утво­рюється кірка, яка сприяє швидкому випаровуванню води. Під час розпушування кірка руйнується, і в поверхневому шарі зберігається волога. Вода перестає випаровуватися з глибших шарів грунту. Бульби — це потовщені, здуті, м'ясисті частини стебла, в яких на» громаджені поживні речовини в запас. Вони мають укорочені міжвузля, редуковані листки, спіральне розміщення вічок, деформовані провідні тканини, безхлорофільні клітини. Бульби служать для розмноження рослин (картопля).БУЛЬБА(лат.tuber— бульба) видозмінений пагін, функціями якого є накопичення поживних речовин і вегетативне розмноження. Розрізняють Б. надземні і підземні.. . Надземні Б. утворюються з пазушних бруньок, ділянок стебла або з цілого вкороченого стебла. У гірчака живородного (Polуgonum viviparum L.) нижні квітки перетворюються на бульбочки, які служать для вегетативного розмноження. З епіфітних видів із родини Зозулинцевих (Orchidaceae) на бульби перетворюються ділянки стебла. Ці бульби називаються псевдобульбами і є водозапасливими органами. У капусти кольрабі (Brassica caularapa L.) бульбоподібно потовщене стебло, яке несе на верхівці справжнє листя. Підземні Б. можуть утворюватися на кореневищах (рід Хвощ — Eqisetum) у основі головного пагона та гіпокотиля (цикламен європейський —Cyclamen vernum), вверхівкових бруньках столонів картоплі (Solanum tuberosum L.). На Б. картоплі є бічні бруньки, які називаються вічками  та листкові рубці — брівки. Б. вкрита перидермою і має добре розвинену запасливу тканину, в клітинах якої накопичується крохмаль. Цибулина — як правило, підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем, і лусковидними , м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин переважно куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий органвегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві. Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля-порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок в цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — з жарким літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою набухаючих і добре утримуючих її слизових речовин забезпечує виживання рослин в літню засуху.Луската цибулина лілії Lilium xanthellum Найбільшого поширення цибулинні рослини набувають в степах, пустелях, напівпустелях, зустрічаються в широколистяних лісах. Переважна більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина, як орган відновлення та розмноження.У вигляді виводкових бруньок, як відмічено вище, можуть утворюватися надземні цибулини в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (en:Lilium bulbiferum), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник).