Отже, кооперація привертає увагу потенційних учасників не тільки можливістю реалізації індивідуальних економічних інтересів, а й тією формою, у якій це відбувається. Демократична атмосфера кооперативного руху, яка виявляється у його відкритості, повній особистій економічній незалежності його учасників, рівності у формуванні і прийнятті управлінських рішень, можливості здійснювати контроль за діяльністю своєї організації, справедливих формах фінансування і розподілення доходів, є невід'ємною специфікою кооперативної форми ділового співробітництва1.
Сьогодні основною метою кооперації також є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Нормативну базу діяльності кооперативів становлять ГК України (статті 94-111), закони України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію" та інші нормативно-правові акти. У той же час, на думку окремих дослідників, у нашій державі відсутній будь-який однозначний концептуальний підхід до визначення правового статусу споживчих товариств, у зв'язку з чим останні перебувають у стані занепаду. Втім про доцільність збереження такої організаційно-правової форми, як споживче товариство, свідчить законодавча практика постсоціалістичних країн. Крім того, значну увагу розвитку кооперативному руху приділяє законодавство Європейського Союзу. Прагнення ЄС створити уніфіковані сприятливі основи для діяльності кооперативних товариств засвідчує прийняття Регламенту Ради (ЄС) № 1435/2003 від 22.07.2003 р. про статут Європейського кооперативного товариства.
На підставі аналізу нормативно-правових актів В. В. Зіновчук навів власне узагальнене поняття кооперативу. Він стверджує, що "кооператив" є підприємством корпоративного типу, створеним шляхом добровільного об'єднання матеріальних внесків і зусиль сільськогосподарських товаровиробників власників (громадян і юридичних осіб), організації демократичного управління і поділу ризику й доходів відповідно до участі в господарській діяльності цього підприємства3.
Згідно із законодавством України кооперативом визнається юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Залежно від завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі види:
1) виробничі: відповідно до ст. 95 ГК України виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.
Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну та будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою ніж три особи.
Організаційно-правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів, селянського (фермерського) господарства не розглядаються в межах даного матеріалу, оскільки є предметом регулювання норм аграрного права.
Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на підставі статуту. У вказаній статті міститься також вимога стосовно того, що найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство";
2) обслуговуючі: це кооперативи, які утворюються шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим суб'єктам тільки в обсязі, який не перевищує 20 % загального обороту кооперативу;
3) споживчі: це кооперативи, які утворюються шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.
За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, туристичними, освітніми, медичними тощо.
Відповідно до ст. 111 ГК України споживча кооперація в Україні система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.
Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективно організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки, інші форми об'єднання, передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них.
Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.
