Олег (882—912): "Повість плинних літ" розповідає, що Олег на
початку 900 років, прибувши з Новгорода до Києва, підступно
вбиває київських князів Аскольда і Діра як "не княжого роду" і сам
стає княжити замість них у Києві представлений регентом малого
князя Ігоря. Олег свій погляд спрямував на південний схід. Його
перший морський похід історія зафіксувала в 905 - 910 роках. На
початку 10 ст. Олег домовився про участь у його воєнних
походах князів хорватів, тиверців і волинян. Олег підкорив і
північні неслов’янські народи, зокрема мерю, весь, чудь. Олег
розважливо уникнув протистояння з племенами угрів. В 907р.
Олег здійснив похід проти Візантії, тоді і була укладена угода між
ними. Укладені Олегом договори з Візантією започаткували
українське морське право. 911р. Олег повторив похід на Каспій,
але, за словами того ж історика, під Гілянами князь знову зазнав
невдачі і в подальшому він переносить напрям своєї військово-
політичної діяльності на південь, у бік могутньої Візантійської
імперії. Свій головний і блискучий похід на Царгород, столицю
Візантійської імперії, князь Олег розпочав на початку серпня 911
року. Офіційним приводом для війни стали утиски київських
купців у Царгороді та в інших візантійських провінціях. Олег на
честь своєї перемоги над Візантією прибив на воротах
Царгородської фортеці свій щит і пошив шовкові вітрила для
своїх лодій.
За легендою "Повісті плинних літ", князь київський Олег помер
через пів року після повернення з візантійського походу.
Причиною його смерті наче б то став укус змії, яка жила у черепі
його колишнього бойового коня.
Ігор (912—945): Заступивши на княжий стіл, князь Ігор
продовжив політику свого попередника, в якій княжому флоту
відводилася чи не головна військово-дипломатична місія.
Найзатятішими в боротьбі проти влади Рюриковичів виявилися
деревляни. Сутичкою з ними Ігор розпочав своє князювання, у
протистоянні з ними знайшов свою смерть. Року 914, Ігорю
поталанило приборкати деревлян і накласти на них данину,
більшу за Олегову. Не хотіли визнавати Ігореву владу й улич,
яким він теж дав раду. Морські походи князя Ігоря мали широкий
міжнародний резонанс. У 941 року князь Ігор розпочав війну з
Візантією. Причини цієї війни залишилися невідомими.
Найімовірнішою вважають версію, що Візантія знову почала
обмежувати Русь в торгівлі та намагалася колонізувати
Чорноморське узбережжя русів. Війна була не вдала. Човни
русичів було спалено візантійцями. Невдача спонукала Ігоря до
нового походу. Стався він 944 р. й закінчився укладенням мирної
угоди. У своїй зовнішній політиці Ігор мусив зважати не лише на
Візантію, а й на печенігів – кочовий народ, який вперше
наблизився до кордонів Русі у 915 р. В останні роки князювання
Ігор I вів війну з деревлянами. Причиною невдоволення деревлян
владою князя була велика данина, яку збирав із них Ігор за
допомогою варягів. Повертаючись з походу князь був убитий
разом зі своїми товаришами.
Ольга(945-964)- Після трагічної смерті Ігоря влада перейшла до
рук його дружини Ольги (945-964), бо син покійного, Святослав,
не досяг повноліття. Своє правління Ольга розпочинає з помсти
древлянам за свого чоловіка.Нова володарка держави виявилася
надзвичайно вольовою, владолюбною, холоднокровною і
цілеспрямованою особою. Обдарована гострим розумом, вона
збагнула задум древлянської знаті й вирішила ліквідувати
місцеве княжіння. У 946 р. за наказом Ольги винищується знать,
спалюється столиця, скасовується правління місцевої династії
Мала. Древлянська земля підпорядковується безпосередньо
великій княгині. Налякані її рішучістю й жорстокістю, володарі
місцевих княжінь не сміли виявити непокори. У 947 р. Ольга
здійснила мудрий крок, реформувавши систему збору данини.
Були встановлені норми податків і повинностей - устави, уроки,
оброки, а також новий порядок їх стягнення. Представники
княгині збирали їх в адміністративно-господарських осередках -
погостах. Останні ставали опорними пунктами верховної влади
на місцях, де її представники виконували також адміністративні й судові функції. Велика княгиня вжила заходів і для поповнення
скарбниці добуванням хутра. У справі зміцнення Руської держави
велика княгиня намагалася знайти опору в християнстві.
Охрестилася Ольга в Константинополі. Намагалася поширити
християнство в Київській Русі, але спроби були не вдалі.Ольга
прагнула встановиті також династичні зв'язки, одруживши
Святослава з візантійської принцесою. Проте всі її наміри
залишилися нездійсненими. У проведенні зовнішньої політики
Ольга віддавала перевагу мир ним засобам урегулювання
конфліктів. У 964 р. княгиня відходить від державної діяльності.
Святослав (964-972)-
У 964 — 966 роках дружини Святослава воюють на Оці і середній
Волзі, підкорюють в'ятичів і завдають фатального удару колись
могутньому Хазарському каганату. Святослав взяв штурмом і
його столицю Саркел, яка знаходилася на перешийку Дона з
Волгою. Слідом княжий десант направився в землі ясів і касогів.
У 964 році князь Святослав Ігоревич здійснив свій перший похід
на землі слов'янського племені в'ятичів, які платили данину
хозарам. В'ятичі заселяли лісисте межиріччя Оки і Волги.
Пробувши в них усю зиму, Святослав домігся свого: вони
перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву. Навесні
наступного 965 року Святослав відправив хозарському кагану
своє знамените історичне послання: «Іду на ви» (тобто «я йду на
вас»). Пройшовши по ріці Оці на Волгу, а потім рухаючись донизу
по великій ріці, через землі волзьких булгарів — данників хозар,
— Святослав вступив у володіння Хозарського каганату. Головна
битва руської раті з хозарами сталася десь в низов'ях Волги, на
ближніх підступах до столиці каганату Ітілю. Від каганату в
цілості залишалася тільки його частина, що прилягала до річки
Дон. Князь Святослав зі славою і багатою здобиччю повернувся
в стольний град Київ. Також Святослав здійснював походи на
Візантію.Пысля того як померла Ольга, він розділив свої землі
між синами:Ярополка посадив в Києве, Олега послав в
Древлянську землю, а Володимира - в Новгород.
