З VІІ ст. до н.е розпочинається майже 1000-літній період проживання стародавніх греків та римлян на українських землях і впливу античної культури. Перші грецькі переселенці у Північне Причорномор'я були вихідцями з іонійського міста Мілет і утворили місто-державу Тіра біля Дністра (нині м.Білгород-Дністровський Одеської обл.), згодом були засновані й інші: Ольвія (нині Миколаївська обл.), Фанагорія (на Таманському півострові), Пантікапей (сучасна Керч), Херсонес (сучасний Севастополь), Кафа (сучасна Феодосія), Керкінтіда (сучасна Євпаторія). Будучи окремими незалежними державами, вони, здебільшого, зберігали віру, звичаї та традиції своїх метрополій. Прибулі греки не лише відтворювали найрозвиненіші на той час культурні традиції стародавньої Греції, але й чинили позитивний культурний вплив на тодішнє місцеве населення (скіфів, сарматів та інших мешканців лісостепу), залучаючи їх до життя у своїй громаді. Фізичне виховання та спорт були невід’ємною частиною їх суспільно-культурного життя.
Давні греки створили культ фізично розвиненого гармонійного людського тіла, про що свідчать не лише численні еллінські скульптури, але й існуючі письмові джерела грецьких авторів, зокрема, Перикла, державного діяча V ст. до н.е., стратега, оратора і полководця у Стародавніх Афінах, який зазначав, що не може довірити навіть другорядну державну посаду людині, яка не підкріплювала свій інтелект відповідною фізичною підготовкою.
Виховання молодого покоління, як у метрополії, так і у грецьких містах причорноморського узбережжя українських земель, відбувалось відповідно до обґрунтованого Платоном ідеалу калокагатії - поєднання морально-доброго і фізично-прекрасного, сполучення шляхетності, багатства, духовних та фізичних якостей людини. Тому у великій пошані було не лише навчання розуму і виховання душі, але й фізична культура.
У кожному місті були створені (а у великих містах навіть декілька) спеціальні навчальні заклади - гімнасії, які фінансувались за рахунок заможних громадян. Обов'язковим навчальним предметом у гімнасії були танці, адже вони є важливою складовою фізичного і духовного вдосконалення. Покровителькою танців була муза Терпсихора, супутниця бога Аполлона, яка вчила душу правильно поєднуватись з тілом. Греки розуміли танець широко, називаючи ним і гімнастику, як засіб оздоровлення тіла, і мистецтво. Танцями називали також і акробатику, і погрібальні та весільні церемонії, і одночасні жести і рухи хору в трагедії.
За фізичну підготовку та фізичний стан учнів у гімнасіях відповідали педотриби (вчителі гімнастики) і космети (масажисти). Посада очільника закладу - гімнасіарха - була дуже почесною, на неї призначались освічені та достойні громадяни грецьких полісів, як правило, з відомих родин. До обов'язків гімнасіарха входив нагляд за процесом навчання та виховання молоді, а також організація змагань для юних атлетів, які присвячувалися Гераклу і Гермесу - покровителям гімнасіїв і молодих атлетів.
Цікавою особливістю життя стародавніх греків була їхня безперервна участь у змаганнях, які отримали назву агони, а внутрішня потреба змагатись у багатьох проявах сили, обдарованості, фаховості, вольових якостях, гармонії - агоністики. У грецьких містах-полісах Північного Причорномор’я популярними були відкриті змагання з бігу, метання списа, диска та м'яча, гімнастики, кулачних боїв, боротьби тощо. Усі події та свята у цих містах супроводжувалися атлетичними іграми. Про це свідчать знахідки спортивних знарядь, нагород та призів, творів мистецтва із зображеннями сцен спортивного життя.
Можна припустити, що стародавні греки познайомили місцеве населення нинішніх українських земель з традиціями спорту та олімпійських змагань. Так, упродовж майже тисячоліття в античному Північному Причорномор’ї систематично проводилися атлетичні ігри на честь олімпійських богів і героїв: Ахіллеї (присвячені Ахіллу) та Аполлонії (присвячені богу Аполлону, який вважався покровителем атлетів) в Ольвії та містах Боспорського царства; Гермеї (присвячені Гермесу) в Ольвії, Херсонесі, Горгіппії; Гераклеї (на честь Геракла) у Херсонесі та інші змагання.
У північнопонтійських містах, як і у їх метрополіях, дух змагальності проникав в усі сфери життя. Відбувалось, як зазначає О.Гречанюк, близько 20 видів змагань, що нагадували сучасні Олімпійські ігри: простий біг на один стадій (довжина одного стадіону, за деякими джерелами - 240 кроків), подвійний біг - діаулос, довгий біг, згодом додався біг при повному військовому спорядженні, боротьба, метання диску, кулачний бій, стрибки у довжину, метання дротику та спису, стрільба з луку тощо.
Проведення спортивних змагань у містах-полісах Античного Причорномор'я стало виявом високого рівня розвитку в них фізичної культури і виховання.
