Європейські види спорту — регбі, футбол, боротьба, фехтування і гімнастика — поширюються в Україні наприкінці XIX ст. — на початку ХХ ст. Створюються команди та різноманітні спортивні клуби спортсменів — аматорів, організовуються змагання.
На всю Європу уславився український борець греко-римського стилю Іван Піддубний (1871–1949), який за 40 років виступів не програв жодного чемпіонату і пішов з килима непереможений.
Однією з найвизначніших подій Києва того часу стала І Всеросійська олімпіада 1913 року, яка була присвячена відкриттю Всеросійської промислової виставки з нагоди 300-річчя царювання родини Романових. У Києві вперше в Російській імперії спеціально для змагань був побудований стадіон — з біговими доріжками, велотреком, трибунами на 5 тис. місць. До програми Олімпіади входили такі види спорту як легка атлетика, марафонський біг, футбол, боротьба, гирі, фехтування, плавання, гімнастика, стрільба, кінні змагання, велогонки та мотогонки за маршрутом Київ—Чернігів—Київ.
Значно активізувався розвиток українського спорту та фізкультури після 1917 року. З 1921 року почали проводитися Всеукраїнські спартакіади, олімпіади та інші заходи. З часом запроваджуються кафедри фізичного виховання, відкриваються інститути.
В 30-х роках ХХ ст. дуже популярними стали різні велопробіги, велотури, піші походи тощо. У 1936–1937 рр. були проведені велопробіги українських спортсменів за маршрутами Одеса—Владивосток (14 317 км), «Уздовж кордонів СРСР» (30 872 км) та інші.
