Для українських діячів, що засновували Наукове товариство імені Шевченка, Товариство було не лише науковою інституцією, а передусім інтелектуальною лабораторією, яка мала обґрунтувати прагнення еліти політичної окремішности. Львівські народовці і київські громадівці вбачали в НТШ прообраз Української академії наук. Для них академія мислилася як локомотив національного відродження: саме такими були спочатку наукові товариства, а згодом польська, чеська, сербська та хорватська академії наук, що діяли в межах Австро-Угорської імперії. Для М. Грушевського як того, що реалізовував і розвивав задуми О. Кониського й В. Антоновича, академія наук не мала бути установою, де наука плекалась би задля самої науки. Важливим був саме гуманітарний сектор дисциплін, які мали засвідчити історичну, філологічну, етнографічну й філософську підставовість українських претензій на самостійність.
З 1894 р., від часу свого переїзду до Львова, М. Грушевському довелося зіткнутися з явищем „партійности“ в НТШ. Будучи структурою народовців, Товариство не сприймало як союзників радикалів І. Франка і М. Павл и ка. Так само до НТШ ставився і Михайло Драгоманов, який критикував його не так за невдалу наукову працю, як за речника політичних інтересів народовців. М. Грушевський відразу намагався Товариство унезалежнити від партійности, поставити над вузькою до цільністю хвилевого політичного моменту.
Через М. Грушевського як голову НТШ відповідало на всі суспільно-політичні виклики модерного часу: Товариство брало активну участь в інтелектуальних війнах за історію, симетрично реагувало на спроби інших народів залучити українців на підтримку своїх мобілізаційних національних проєктів. НТШ виявилось однією з небагатьох українських інституцій, що виступала активною стороною у „війнах ювілеїв“, які стали частиною боротьби М. Грушевського і То-вариства за формування національної історичної пам’яти.
---
Наддніпрянщини та Галичини в 70-х pp. XIX ст. Спочатку ця робота проходила під егідою Північно-Західного відділі Російського географічного товариства (1873-1875), що згуртував навколо себе провідні культурні сили України: етнографів, істориків, мовознавців, літераторів, композиторів, драматургів. У його рамках проводилися археологічні з´їзди, видавалися наукові праці з історії, етнографії, мовознавства, поширювались українські літературні твори. Товариство стало першим науковим українознавчим осередком.
Після Емського акту (травень 1876) знову посилилась цензура в східноукраїнських землях; епіцентром культурного відродження, об´єднання інтелектуального потенціалу всієї України став Львів. Тут у 1873 р. було засновано Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка (НТШ ім. Т. Г. Шевченка), яке понад 15 років очолював М. Грушевський. прообраз української академії наук.
