Значну роль у становленні українського кіномистецтва відіграв О. Довженко (1894—1956), який з 1926 р. працював режисером на Одеській кіностудії, знімаючи фільми за власними сценаріями («Сумка дипкур´єра», «Звенигора», «Щорс», «Арсенал», «Земля» та інші.). Новаторським і визначальним у творчості О. Довженка став фільм «Звенигора» (1928). Вперше в історії кіномистецтва до фільму було введено епічну, філософську та ліричну стихії, з цим фільмом пов´язаний новий етап у розвитку українського кінематографа — поетичне кіно. Шедевром світового кіно став фільм О. Довженка «Земля» (1930), у якому режисер порушує важливі загальнолюдські проблеми: життя і смерть, людина і земля, нове і старе, кохання, оспівує землю і працю на землі. У 1958 р. цей фільм було визнано одним з 12 кращих фільмів світу.
Олександр зацікавився новаторським театром «Березіль», став часто з'являтися за лаштунками, познайомився з Лесем Курбасом і, кажуть, мало не вирішив стати театральним режисером.
Влітку 1926 року Довженко несподівано для багатьох відправляється до Одеси, де починає вчитися кіновиробництва.
У 1928 році Довженко знімає повнометражний фільм «Звенигора», в якому химерно перепліталися епізоди української історії зі сценами Громадянської війни. «Безперечною перевагою сценарію „Звенигора“ було використання прийомів казки в композиції. Вільна, новаторська форма „Звенигори“ набагато випереджала свій час, — пише біограф Р. Соболєв. Створення «Звенигори» означало народження українського кіно як мистецтва. Наступний фільм «Арсенал» (1929) приніс Довженку голосну, воістину світову славу. «В „Арсеналі“ я в умовах тогочасної української обстановки виходив у першу чергу як політичний боєць», — говорив режисер.
Український режисер був захоплений сучасної темою. Він створює «Землю» (1930) — поетичний гімн перетворенню радянського села. Сюжет «Землі» легко переказати. Куркулі вбивають ватажка «свідомої» молоді Василя, але відповіддю на це вбивство стає вступ до колгоспу навіть самих упертих одноосібників. Картина виявилася настільки незвичайним за формою твором, що багато хто просто не зрозуміли її.
У 1958 році на Брюссельському кінофестивалі (в рамках Міжнародної виставки) разом з «Броненосцем «Потьомкіним» Ейзенштейна і «Матір'ю» Пудовкіна, «Земля» увійшла до числа дванадцяти кращих фільмів усіх часів і народів. Повернувшись на батьківщину із закордонного відрядження (Довженко показував «Землю» в Європі), режисер взявся за тему індустріалізації, яку запропонувало йому керівництво «Українфільму». Для роботи над фільмом були відведені жорсткі терміни, картину потрібно було здати до чергової річниці Жовтневої революції.
був Дніпрогес. Його-то і зробить Довженко місцем дії свого фільму. Сценарій він напише за дванадцять днів і практично без підготовчого періоду почне знімати. Фільм «Іван», найбільш суперечливий фільм Довженка, був знятий на Дніпрогесі - символ і найважливіше будівництво не тільки України, але всього Радянського Союзу.
На Україні «Івана» зустріли неприязно, і режисер був змушений переїхати до Москви, щоб, за власним зізнанням, не відчувати себе одіозною фігурою. Тим часом на Першому венеціанському міжнародному кінофестивалі 1932 року «Івану» був наданий захоплений прийом. Опинившись у Москві, Довженко йде режисером на «Мосфільм», тоді ще студію «Союзкіно», на Потилисі. На початку 1933 року Довженко подає заявку на фільм про Далекий Схід, передбачаючи, що сценарій напише з Олександром Фадєєвим, з яким був дружний. Заявку затвердили.
«Щорс» був українським революційним епосом. Напруженість боротьби в ньому розкривалася через яскраві живі образи, багато в чому незвичайні для стилю Довженка. Всі дійові особи здаються гранично життєво достовірними.
У наступному році Довженко створює документальний фільм «Битва за нашу Радянську Україну». Картина мала великий успіх не тільки в нашій країні, але у всіх країнах-союзниках, особливо в Канаді та США.
Друга серія отримала назву «Перемога на Правобережній Україні та вигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель» (1945). Довженко першим в кіно став широко використовувати ворожу хроніку, надаючи їй інший сенс дикторським текстом та особливими прийомами монтажу.
Протягом літа 1943 року Довженко пише кіноповість «Україна в огні». Сталіну повість не сподобалася, і він заборонив її для друку і для постановки, що стало для Довженка страшним ударом.
Доля кольорового фільму «Мічурін» (1949) багатостраждальна. У його першому варіанті Довженко казав про нелегке життя творця, про самопожертву для науки (Мічуріна прозвали за одержимість «Іван-скажений»). Режисерові вдалися дивовижні кольорові зйомки - колір жив, змінювався, відбивав почуття героїв. Потім фільм почали калічити. Під впливом антинаукових теорій Лисенка в картину були директивно введені епізоди боротьби з «морганізмом-менделізмом», повні фальші сцени захоплень Мічуріна перед Леніним і компартією ... Гармонія твору була зруйнована.
Наступний проект Довженка «Прощай, Америка» (1950) про механіку шпигунства був закритий. Зірвалася і постановка картини про подвиг російських моряків «Відкриття Антарктиди».
Олександр Петрович знав, що у нього письменницький дар. Усі повоєнні роки він буде працювати над великим епічним твором «Золоті ворота». Його перу належить лірична повість «Зачарована Десна», присвячена дитинству.
Довженко написав дев'ять сценаріїв і дві п'єси, переробив сценарії минулих років, робив начерки до «Золотих воріт» — «головної книзі життя», писав «Повість полум'яних літ».
