1960-і роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, освоєнням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група художників «Київський авангард», до якої увійшли такі згодом відомі митці, як Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський та Віталій Годзяцький. Однак через розбіжності з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени «Київського авангарду» зазнавали різного роду утисків, що, зрештою, призвело до розпаду групи. У ці ж роки продовжують працювати такі композитори як Платон і Георгій Майборода, К. Данькевич, на цей період припадають останні дві симфонії Б. Лятошинського.
У 1970-ті – 1980-і роки стають відомими композитори М. Скорик, Є. Станкович, І. Карабиць та інші. Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва.
Паралельно з формуванням поп-музики в західних країнах, в Україні, як і в інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчість Володимира Івасюка, автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалося в 1979 році. Серед композиторів-піснярів цих років також творили О.І. Білаш, В. Верменич, пізніше – І. Карабиць. Популярність завоювали в ці роки естрадні виконавці – Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Ігор Білозір, Тарас Петриненко, Алла Кудлай та інші.
Паралельно зароджувалися типово сучасні музичні та музично-поетичні проекти, серед яких сатиричний театр «Не журись» В. Морозова (1970-і рр.), група «Мертвий півень» та рок-бардівська група «Плач Єремії» (друга половина 1980-ті рр.).
