Му́зика (від грец. μουσική — мистецтво муз) — мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовій (ритм), звуковисотній ітембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.
агатоманіття музичних творів описується також поняттями стилю, жанру і напрямку.
Музичний жанр характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки[8]. При цьому дослідники розрізняють первинні жанри, що походять від синкретичної форми музикування в давнину, та вторинні, що зародилися в епоху естетичної формимузикування.
Термін Музичний стиль характеризує сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку. В залежності від генези музичного стилю, розрізняють історичний, національний та авторський стилі.
Хоча об'єктивною передумовою для розрізнення як музичних жанрів, так і музичних стилів є комплекс суто музичних характеристик, при визначенні стилю звертають увагу на індивідуальні риси, притаманні тим чи іншим композиторам (або групі композиторів, особистість яких формувалася в подібних соціо-культурних умовах), а при визначенні жанру — на умови їх побутування, виконання, а також змістовну або конструктивну спрямованість певного музичного твору. Найменш розроблена музикознавцями класифікація сучасної популярної музики, де поняття жанру і стилю нерідко вживаються як тотожні, що дає підстави говорити про плутанину термінів. Для їх розрізнення також вживаються загальніші терміни — музичні напрямки і течії.
Жанри музики Причини появи нових жанрів
В даний час музика накопичила величезну кількість жанрів, які з часом з'являються і йдуть в минуле. Розвиваються все нові жанри, що відрізняються від попередніх часом зовсім.
Цьому багато в чому сприяє розвиток технологій - з'являються електронні інструменти і все нові і нові засоби відтворення. Рвуться кордону музичного світу -засоби масової інформації та комерція в цій сфері здійснюють творчий обмін між всіма країнами і континентами. Організовуються міжнародні фестивалі і світові гастролі найбільш видатних музичних діячів. Усе спрямовано на те, щоб йшов безперервний процес обміну досвідом між музикантами різних країн і напрямків, запозичуються музичні елементи зовсім протилежних стилів.
Стилі музики
Класична - професійні музичні твори, народжені в культурі Європи переважно з Нового часу (рубіж 16-17 ст.) І в середні віки;
Популярна - масово споживані, переважно пісенно-танцювальні музичні жанри.
Позаєвропейські (неєвропейська) - музика тих народів (Сходу), чия культура відрізняється від культури західноєвропейської цивілізації;
Етнічна (і традиційна) - фольклорні (і усно-професійні музичні явища різних народів), що підкреслюють самобутність етносу,
Естрадна (або легка) - музика розважального характеру, призначена для відпочинку.
Джаз - підхоплені європейцями професійні виконавські традиції американських негрів, засновані на синтезі африканських і європейських музичних елементів.
Рок - музика невеликих вокально-інструментальних груп молоді, що відрізняється обов'язковою наявністю ударних і електромузичних інструментів, в першу чергу - гітар.
Авангардна (експериментальна) - загальна назва нового напряму в професійній композиторській творчості 20 ст.
Альтернативна - нові музичні твори чи виконання (звукові уявлення, «перформанси»), принципово несхожі на всі відомі сьогодні види музики.
Багато видів музики визначаються за місці їх існування і функцій: військова, церковна, релігійна, театральна, танцювальне, кіномузика і т.д. А також - захарактером виконання: вокальна, інструментальна, камерна, вокально-інструментальна, хорова, сольна, електронна, фортепіанна та ін; за відмітними властивостями музичної фактури і композиторської техніки: поліфонічна, гомофонна, монодіческая, гетерофонія, сонорні, серійна і т . п. Усередині кожного з видів музики в свою чергу можуть виникати і розвиватися власні стилі та напрямки, що відрізняються стійкими і характерними структурними та естетичними ознаками. Наприклад: класицизм, романтизм, імпресіонізм, експресіонізм, неокласицизм, серійність, авангард - у класичній музиці; регтайм, диксиленд, свінг, бі-боп, куул - в джазі, арт, фолк, важкий метал, хіп-хоп, реп, грандж - в рок-музиці .
Музика - вид мистецтва, що виражає та відображає людське життя у звукових образах. Музика заснована на здатності людини асоціювати слухові відчуття з власними переживаннями і процесами зовнішнього світу. Музика - динамічне мистецтво, це поезія звуку. Найважливіші засоби виразності та елементи музики: ритм, тембр, мелодія, гармонія, поліфонія, інструментовка та ін. Залежно від засобів, з допомогою яких відтворюється музика, розрізняють вокальну (для голосу), інструментальну, вокально-інструментальну музику. Виділяють також різні види музики: симфонічну, оперну, камерну тощо. Музика буває одноголосна (монодія) та багатоголосна (поліфонія). Основними жанрами вокальної музики виступають пісня, хор, гімн, романс, арія, опера. До жанрів інструментальної музики належать сюїта, соната, симфонія, концерт.
