Українська демонологія — сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів (демонів).
Символіка української демонології — символіка, пов'язана з образами чортів, відьом, домовиків, русалок, мавок, песиголовців, упирів та інших.
Витоки української демонології. У час прийняття християнства український народ мав розвинену демонологію. Однак з часом саме під впливом християнства змінився погляд на демонологію: надприродну силу воно остаточно обернуло в силу злу, нечисту.
Українські демонологічні образи
Баба — міфічна істота в образі жінки з довгим волоссям.
Бабай (бабайка) — нічний дух, уявна істота, згадування якої використовують батьки, щоб залякати неслухняних дітей. Бабай описується як «маленький дідусь з бородою і з торбинкою або великим мішком». Іноді Бабай не описується взагалі; в цьому випадку діти уявляють його самі.
Зазвичай Бабай використовується, щоб неслухняні діти не вставали з ліжка після того, як їх уклали спати. В цьому випадку батьки говорять, що Бабай ховається під ліжком, і що він забере дитину, якщо та встане.
Баба-яга – міфологічний образ, широко розповсюджений в слов'янському фольклорі.
В українських казках Баба-Яга літає у повітрі на мітлі чи у ступі, поїдає людей, перетворює героя на тварину, пташку чи неживий предмет, хитрощами та чарами намагається одружити своїх дочок, вступає у бій з богатирями, після чого спить довгим сном. В деяких казках вона допомагає героєві досягти мети.
Біс або Дідько в слов'янській міфології – злий, ворожий людям дух. Згідно язичницьким віруванням, біси завдавали людям дрібну шкоду, могли викликати негоду і насилати мороки, що збивають людей зі шляху. Слов'яни-язичники вірили, що земля протягом усієї зими залишається під владою бісів, і таким чином в слов'янській дуалістичній міфології біси були уособленням темряви і холоду.
Блуд — демонологічний образ, що символізує зло, яке, згідно з легендою, не встигло долетіти з неба до землі і зависло в повітрі. Блуд має здатність перевтілюватися з птаха у чоловіка, кота, собаку, світло тощо. Потрапляє до кожного, хто випадково зачепить його. На людину, до якої причепився блуд, чекає біда: вона не може втрапити додому. Блукає на одному місці до повного знесилення.
Болотник — дух-хазяїн болота з лихою вдачею у слов'янській міфології. Родич лісовика та водяника.
Вважалось, що болотник — це нерухома товста істота, яка не має очей і сидить на дні болота, вкрита багном, водоростями, равликами і риб'ячою лускою. За іншими даними, він мав вигляд вкритого сірою шерстю і водоростями голого сивого діда з довгими жаб'ячими руками, виряченими очима на широкому жовтому обличчі, закрученим хвостом та довгою бородою, з якої стікало багно.
Вихор — в українських народніх віруваннях вияв нечистої сили. Його іноді навіть уосіблюють в образі чорного чоловіка, порослого шерстю, з хвостом і крилами, і з великими пазурями на ногах і руках. Живота в нього немає, і тому видно в ньому тельбухи.
Відьма — жінка з надприродними силами. Етимологія слова Слово «відьма» має давньоруський корінь, що пов'язаний із значеннями «відати», «знати», «провидіти». Відьма — один із найяскравіших персонажів української демонології. Її опис і характеристика досить детально представлені в етнографічній літературі. В українській демонології відьма символізує не лише абстрактне зло; інколи вона може виступати символом смертоносної виразки або навіть смерті, і в цьому руслі її дії подібні до вампірських.
Відьмак — персонаж слов'янської міфології, що володіє чаклунськими здібностями. Також відомий як, перевертень, чаклун, відун. За повір'ями, відьмак, як і відьма, може бути природженим і навченим. У природженного немає волосся, бороди, вусів зіниці вертикальні. Навчений - нічим не відрізняється від нормального чоловіка.
Вій — персонаж української демонології, який найчастіше постає в образі старезного діда з густими й довгими бровами та віями, через які нічого не бачить. Його погляд може бути смертельним для живих істот. Він має згубну, руйнівну силу, яка здатна провалити будинок під землю, а на його місці утворити водоймище. Однак від цієї магічної сили рятує те, що Вій навколо себе нічого не бачить через свої надзвичайно густі та довгі брови й вії.
Вовкулака (Вовкун) — міфічна істота, людина, що перекидається на вовка, або перетворена у вовка, тобто перевертень.
Дворовик — у слов'янській міфології покровитель двору, помічник Домовика.
Домовик — це персонаж міфології українців, демонологічна істота, «хатнє божество», що опікується, допомагаючи й іноді шкодячи, життям усієї родини, яка живе в одній хаті.
Злидні — злі духи, які приносять у дім нещастя. Вони маленькі, заморені, у лахмітті, з вічним гризьким голодом на обличчі. Туляться в кутку за піччю й постійно голодні. Демонічні істоти.
