Розвиток культурного життя українців діаспори відбувався здебільшого за актив¬ної участі українських національно-культурних організацій, які сприяли розбудові куль¬турних традицій, але роль держави в цьому процесі була значно обмеженою. Протягом досліджуваного періоду еміграційні вливання українців проходили здебільшого по лінії трудової міграції, тому вони не сприяли посиленню позицій української культури й мо¬ви, а швидше призводили до асиміляції емігрантів.
Діаспора самим своїм буттям урізноманітнює та збагачує українську присутність у світі, надає та буде надавати, виходячи зі своєї духовної потреби, своїх почуттів і сен¬тиментів до « старого краю», посильну допомогу Україні. Налагодження, розширення й усіляке зміцнення зв’язків з українською діаспорою не тільки є певним моральним обов’язком України як історичної батьківщини всіх зарубіжних українців, а й має на меті досягнення певних національних, політичних та економічних цілей. Зокрема. це стосується використання інтелектуального, політичного та економічного потенціалу діаспори для встановлення дружніх і тісних взаємин України з державами проживання зарубіжних українців, посилення ролі, яку відіграє Україна у світовому співтоваристві.
Процес культуротворення, що тривав в українській діаспорі, став вагомою скла¬довою українського культурного простору. Його головною метою була духовна консо¬лідація українців усього світу в інтересах відродження, збереження й примноження на¬ціонально-культурних традицій власного народу. Це сприяло збереженню цілісності української культури, а в умовах незалежності – активізації державотвірного потенціа¬лу, зміцненню позицій українських організацій у країнах поселення, а Української дер¬жави – у світовому співтоваристві.
Культурні надбання української діаспори:
Першою заснованою у діаспорі вищою школою став Український вільний університет у Відні. Його фундаментатором був Союз українських журналістів і письменників, а співзасновниками ─ С. Дністрянський та М. Грушевський.
У Празі у 1923 р. засновано Українське історично-філологічне товариство.
У 1929 р. до США прибув Василь Авраменко, який згодом став засновником української народної хореографії.
З усіх українських митців найбільшої світової слави зажив Олександр Архипенко, який прибув до США ще в 1923 р. Він увійшов в історіюмистецтва як один з основоположників культури модернізму.
У 80-ті роки почала діяти Українська європейська культурно-освітня фундація, її метою є створення кафедри української мови та літератури приЛондонському університеті.
Ціла мережа українських організацій була заснована в Австралії. Серед них можна виділити Жіночу асоціацію, молодіжні організації «Пласт», «СУМ», а також різноманітні профспілкові й творчі колективи.
Тому я вважаю що, українська культура в діаспорі ─ це культурне продовження тих культурних процесів, що розгорнулися в Україні на початку ХХ ст., розвиток тих напрямів, що були заборонені. Нині ми дуже мало знаємо про досягнення української діаспори, хоча не можна емігрантів відокремлювати від українців, які проживають на Україні. Ми маємо пишатися нашою діаспорою, тому що вона сприяє розвитку нашої науки. Діаспора збагатила вітчизняну культурну спадщину, зберегла багатьох культурних діячів, відродила діяльність низки установ та організацій, підготувала грунт для подальшого піднесення української культури.
