Соціалізація – процес засвоєння соціальних ролей і культурних норм, що починається у дитинстві і закінчується у похилому віці.
Оскільки протягом життя нам трапляється засвоїти не одну, а безліч соціальних ролей, двигаючись по віковій та службовій драбині, процес соціалізації продовжується усе життя. До глибокої старості людина змінює погляди на життя, звички, смаки, правила поведінки, ролі і т.п.. Соціалізація пояснює те, яким чином людина із істоти біологічної перетворюється в істоту соціальну.
Багато чого людина наслідує не тільки від своїх далеких тваринних предків, а і від своїх безпосередніх предків – батьків та батьків батьків.
Етапи соціалізації співпадають (умовно) з етапами вікового розвитку індивіда:
· Первинна (рання) соціалізація. Вона пов’язана з надбанням загальнокультурних знань, з освоєнням початкових уявлень про світ та характери взаємовідносин людей. Особливим етапом ранньої соціалізації є підлітковий вік. Особлива конфліктність цього віку пов’язана з тим, що можливість та уміння дитини значно перевищують передбачені йому правила, рамки поведінки.
· Вторинна соціалізація. Вона пов’язана з оволодінням спеціальних знань та навичок, із долученням до визначеної субкультури. На цьому етапі розширюються соціальні контакти індивіда, діапазон його соціальних ролей.
Ресоціалізація (повторна соціалізація) людини – це процес засвоєння нових знань, цінностей, навичок, ролей замість старих, недостатньо засвоєних або застарілих. Триває протягом усього життя індивіда.
Десоціалізація – втрата індивідом певних соціальних цінностей та норм внаслідок яких-небудь зовнішніх факторів, що супроводжується відчуженням усієї групи або соціуму.
Агенти соціалізації – люди і заклади, відповідальні за навчання культурним нормам і засвоєння соціальних ролей.
Оскільки соціалізація розділяється на два види – первинну і вторинну, остільки й агенти соціалізації розділяються на первинні і вторинні.
Первинна соціалізація торкається безпосереднього оточення людини і включає перш за все сім’ю і друзів, а вторинна відноситься до опосередкованого, або формального, оточення і складається із впливів закладів та інститутів. Роль первинної соціалізації велика на ранніх етапах життя, а вторинної – на пізніших.
Інститути соціалізації — установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його.
Інститути первинної соціалізації — сім'я, компанія друзів, може бути колектив однокласників, чи одногрупників.
Інститути вторинної соціалізації — армія, суд, церква, засоби масової інформації та ін.
