НАУКОВЙЙ Сфера викор.: Наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання. Осн. Призн.: систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, представлення наукових даних суспільству. Гол. Озн.: інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, точність, переконливість, аргументація, висновки. Осн. Мовні засоби: абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, посилань, цитат, безсуб’єктність, безособовість син таксу. Підстилі (їх жанри): власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо)
ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ Сфера викор.: офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність. Осн. Призначення: регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людини. Гол.озн: регулювально-імперативний характер, документальність (кожен офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, сувора регламентація тексту. Осн. Мов. Засоби: широке використання суспільно-політичної й адміністративно-канцелярської термінології, відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. Підстилі (їх жанри): законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, зверення – ноти, протоколи); дніністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти)
ПУБЛІЦІСТИЧНИЙ Сфера викор.: громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання. Осн. Призначення: служити розв’язанню суспільно-політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї. Гол. Озн.: спрямованість на новизну; політична, суспільна, морально-етична оцінка; динамічність, актуалізація сучасності; інформаційність; декларативність; закличність; переконливість; авторська пристрасть. Осн. Мов засоби: суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій, дат, учасників, місця) багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача і вплинути на нього. Підстилі (їх жанри): власне публіцистичний (газети, часописи, радіо, телебачення, реклама); художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, есе); науково-публіцистичний (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети тощо).
ХУДОЖНІЙ Сфера викор.: індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта. Осн. приз.: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки. Гол. Озн.: образність, поетичність, естетика спілкування, експресія як інтенсивність вираження, зображуваність. Осн. Мов. Засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак) Підстилі (їх жанри): епічний (прозові: епопея, роман, повість, оповідання нарис); ліричний ( поема, балада, пісня, поезія); драматичний (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль); комбіновані (ліроепічний твір, усмішка тощо).
КОНФЕСІЙНИЙ Сфера викор.: культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади, віруючі родини. Осн.призн.: допомогати віруючим у спілкуванні їхніх душ з Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям віри в Бога. Гол. Озн.: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильовї норми. Осн. Мов. Зас.: маркована (конфесійна) лексика, до якої можна віднести такі стилістеми: Ісус, Різдво, причастя, святий, священник, Водохреще, церква, ікона, небеса, воздати, Богородиця, чудотворець та ін.. Підстилі: нема.
РОЗМОВНО-ПОБУТОВИЙ Сфера викор.: побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими, усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві. Осн. Призн.: обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив; засіб вимушеного спілкування. Гол. Озн.: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, безпосередня участь в ньому, використання позамовних чинників. Осн. Мов. Зас.: побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо; багатство інтонацій, різних типів простих речень, можливі діалектизми, фольклоризми, скорочені слова. Підстилі (їх жанри): (бесіда, приватний лист)
