Категорія способу
Спосіб — граматична категорія дієслова, яка виражає ставлення мовця до можливості, бажаності, необхідності й інших умов здійснення дії чи реалізації стану. Семантична суть категорії способу полягає в протиставленні реальних дій (дійсний спосіб) ірреальним модальним діям (недійсні способи).
Способові значення реалізуються в формах, що є разом з тим носіями особових, а інколи й часових значень.
Форма умовного способу твориться від дієслів минулого часу за допомогою частки би (б):зробив би, сказала б.
Частка б (би) пишеться від дієслів завжди окремо.
Частка би вживається після слів, що закінчуються на приголосний, частка б - після слів на голосний: слухав би, слухала б.
Наказовий спосіб.у дієсловах наказового способу після д,т,з,с ,л,н перед закінченням –мо,-те пишемо м’який знак:злазьте,злазьмо.Після б,м,п,.в,ф,ж,ч.ш та р м’якого знака не пишемо:ставмо.поруште,вдармо. Змінються за числами та особами:в однині мають просту форму 2-ї особи(ти),а в множині 1-ї (ми) і 2-ї (ви) особи:
Однина
1 особа –
2 особа-грай,співай
Множина
1 особа-Гаймо,співаймо
2 особа-грайте,співайте
БІЛЕТ 29
