1Морфема -найменша частина слова, що має певне значення. Класифікація афіксівАфікси поділяються на типи в залежності від їхнього положення в слові. Найпоширеніші в мовах світу два типи афіксів — префікси, що стоять перед коренем, та постфікси, що стоять після кореня.Префікс уточнює смисл кореня, передає лексичне значення, інколи виражає і граматичне значення (наприклад, вид у дієслів).В залежності від значення, що виражається постфіксами, вони розділяються на суфікси (що мають дериваційне, або словотвірне значення) і флексії або закінчення (що мають реляційне значення, тобто вказують на зв’язок з іншими членами речення). Суфікс передає лексичне та (частіше) граматичне значення.Є мови, в яких не вживаються префікси (тюркські, угро-фінські), а всю граматику виражають постфіксами. В деяких інших мовах, наприклад, суахілі (родина банту, Центральна Африка), використовуються префікси і майже не використовуються постфікси. Індоєвропейські мови, до яких належить і українська мова, використовують і префікси і постфікси, але з перевагою останніх.Окрім префіксів та постфіксів зустрічаються й інші типи афіксів. Інтерфікси — службові морфеми, що не мають власного значення, і слугують для зв’язування коренів у складних словах (наприклад, вод-о-спад). Конфікси — комбінації префікса з постфіксом, які завжди вживаються спільно, оточуючи корінь (як, наприклад, в німецькій мові ge-lob-t — «хвалений»). Інфікси — афікси, що вставляються в середину кореня, і служать для вираження нового граматичного значення; зустрічаються в індонезійських мовах (наприклад, ta-n-go) . Трансфікси — афікси, які, розривають корінь, що складається лише з приголосних, і визначають граматичне значення слова (характерні для семітських мов, наприклад, для арабської). Будова словаБудову слова вивчає розділ науки про мову, який називається морфемікою.Морфеми можна виділити, порівнявши форми одного й того ж слов. або дібравши до нього споріднені слова:— робота, зробити, перероблений, робітник, хлібороб;— надводний, надхмарний, надмірний, надзвичайний, надвечір’я— пічник, візник, рахівник, будівельник, письменник;— пшениця, річниця, житниця, паляниця.У слові виділяються такі морфеми.Корінь — спільна частина споріднених слів корінь має лексичне значення — стан дрімоти, спання).Корінь має основне, узагальнене лексичне значення.Префікс — морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів та форм того самого слова. Суфікс — морфема, яка стоїть після кореня і служить для творення словоформ. У слові може бути не один суфікс, а кілька. Постфікс — частки -ся, -сь, -небудь, -будь, -но, -де, що стоять у кінці слова й утворюють нові слова або форми одного й того ж слова. Закінчення (флексія) — морфема, що стоїть після кореня чи суфікса і виражає зв’язки між словами. Закінчення має граматичне значення. Стилістичні властивості слів, утворених певним способом, виявляються за зіставлення слів, які мають один корінь і близькі за лексичним значенням, але мають різне словотвірне оформлення: У мові просвічує слово, словечко, слівце, словенятко (П. Перебийніс). Вересневі тумани, туманці, туманища (Н. Поклад). Мій світе, світку, світотенько, мій світонько, світище мій! (М. Вінграновський).Словотвірна синонімія — результат взаємодії лексики та словотвору.Винятково важлива роль у творенні словотвірних синонімів належить словотворчим афіксам, передовсім префіксам і суфіксам, з якими пов’язують відповідні словотвірні значення.Словотворчі суфікси можуть надавати словам певного стилістичного забарвлення:• експресивного забарвлення — суфікси зі значенням здрібнілості -очок, -ечок, -єньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк- (пучечок, біленький, ріднесенький, тонісінький );• значення збільшеності й згрубілості — суфікси -ищ-, -иськ-, -ик-, -юк-, -чук-, -юга- (вовчище, ведмедисько, козарлюга);• відтінку книжності — суфікси -ств(о), -цтв(о), -їсть (товариство, відданість);• значення зневажливості — суфікси -ак-, -як-, -яг-, -юг- (писака, коняка, ледацюга);• відтінку збірно-зневажливості — суфікси -н(я), -в(а) (комашня, мишва);• ставлення й оцінку передають суфікси -юх, -л-, -ил- (упертюх, бурмило, базікало).
2 До першої відміни належать іменники жіночого і чоловічого,а також подвійного роду з закінченям-ф(-я) у називному відмінку однини:робота,земля,лівша,микола,Ілля,сирота.
3. Виконайте орфографічно – пунктуаційне оформлення тексту.
У Ки…ві на площі перед (с)офійським (с)обором гірка із сірих гранітних брил. На в…ршині гірки бронзовий кінь різко й раптово зупин…ний вершником у момент стрімкого руху. Наві…ь у житті не/часто помітиш таку хвилюючу мить здибленого ро…паленого скакуна. А тут усе в бронзі до наймен…ших д…талей.
У Києві на площі перед Софійським Собором гірка із сірих гранітних брил. На вершині гірки бронзовий кінь різко й раптово зупинений вершником у момент стрімкого руху. Навіть у житті не часто помітиш таку хвилюючу мить здибленого розпаленого скакуна. А тут усе в бронзі до найменших деталей.
