1. У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:
[ждн - жн]: тиждень - тижня, тижневий;Іздн - зн]: виїздити - виїзний;[стн - сн]: честь - чесний, користь - корисний, якість - якісний;[стл - сл]: щастя - щасливий, стелити - слати;[скн - сн]: тріск - тріснути, блиск - блиснути;[зкн - зн]: бризкати - бризнути.[лни] -[ни]: сонце (давньорус. сьлньце);[рди]-[ри]: серце (давньорус. сьрдьце);[сткл] - [скл]: скло (давньорус. стькло). випадає середній приголосний (д, к, т):
В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [иґісна'ц':ат'], шістсот [ш'іс:о'т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний.
Аналогічно не вимовляється приголосний [т] у прикметниках, утворених за допомоги суфікса -ськ-, -ств- від іменників іншомовного походження: студент - студентський, інтелігент - інтелігентський, турист - туристський, агент - агентство.
У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, випускний, хворостняк спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.
Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайно, і на письмі позначаються подвоєними буквами: обличчя - [облич:á], Ганна -[гáн:а].Приголосні перед апострофом завжди вимовляються твердо: в’юн - [вйỳн], м’яч - [мйáч], дит’ясла – [дитйáсла].Тверді приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м’якими уподібнюються за м’якістю і вимовляються м’яко: [пóв’іс'т'], [сóн'ц'а].
Відповідно до закономірностей сполучуваності звуків у мовленні деякі орфоепічні норми випливають з асимілятивних змін у групах приголосних:
1) -ться вимовляється як [ц': а]:[лиестуйец': а] - орфографічно листується; [учац': а] -учаться;
2) -шся вимовляється як [с': а]:[зв'ітуйес': а] - звішуєшся; [в'ітайес': а] - вітаєшся; [розписуйес': а] - розписуєшся;
3) -жся вимовляється як [з'с'а]:[зваз'с'а] - зважся;[не" ур'із'с'а] - не вріжся;
4) -чся вимовляється як [ц': а]:[неи морбц': а] - не морочся;
5) -жці вимовляється як [з'ц'і]:[крисвор'і'з'ц'і] - Криворіжжі; [запороз'ц'і] - запорожці.
Групи приголосних, що з'являються у словах унаслідок словотворення, спрощуються:
проїзд + н(ий) ■> [пройізний] - проїзний; контраст + н(ий) -> [контрасни'й] - контрастний; баласт + н(ий) -> [баласнисй] - баластний.Отже, написання окремих слів не відповідає вимові: [ш'існад'ц'ат'] - шістнадцять; [ш'іс: от] - шістсот; [ш'іздеис,ат] - шістдесят; [преизиеден,с,кисй] - президентський; [агенство] - агентство; [інтеил'іген,с'кий] - інтелігентський.Увага!У словах [пеистлйвий], [хвастливий], [виепускнйй] спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі. Також ніколи не спрощується звукосполучення [здр], [спр], [стр]:[здружйтивс'а] - здружитися;[здрауниец'а] - здравниця;[сприеймати] - сприймати;[спрац'увативс'а] - спрацюватися;[страйкувати] - страйкувати;[страховий] - страховий.
2.Дієприслівник назив. Особлива незмінювана форма дієслова,що,вказуючи на додаткову дію,пояснює в речені основне дієслово. Як і дієслово, дієприслівник називає дію (або стан), але не основну, а додаткову. Прик.:плавці мчали до берега ,захлинаючись водою,пробиваючись крізь кригу.Основна дія-виражена особовою формою дієслова-мчали,а додаткові незмінними формами захлинаючись і пробиваючись.Дієприслівник пояснює дієслово мчали(як? захлинаючись водою,пробиваючись крізь кригу).
Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника,тому й назив дієприслів.
Подібно до ін.. форм дієприслівник зберігає значення виду і перехідності/неперехідності того дієслова,від якого утвор.(іти-ідучи=недоконаного виду,неперехідний),прочитати-прочитавши=доконаного виду,перехідний.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів:
від І дієвідміни — -учи (-ючи),
від II дієвідміни – -ачи (-ячи):
нес[уть]+учи ⇒ несучи,малю[ють] + ючи ⇒ малюючи,
Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за допомогою суфіксів -ти (коли основа закінчується приголосним звуком) або -вши (коли у кінці основи є голосний звук):
Прибіг[ти] + ши ⇒ прибігши,Дописа[ти] + вши ⇒ дописавши.
У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфіксів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у віршованих текстах):
змагаються + учи ⇒ змагаючись,задуматись + вши ⇒ задумавшись.
Примітка!У процесі утворення дієприслівників в основі дієслова може відбуватися чергування о/і: перемогти –> перемігши
НАПИСАННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ
1. У суфіксах, за допомогою яких утворюються дієприслівники, завжди пишеться буква й.
2. Дієприслівники з суфіксами -учи (-ючи), -ачи (-ячи) треба відрізняти від активних діє прикметників теперішнього часу в називному або знахідному відмінках множини, в яких після суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-) є закінчення -і:
Ішли співаючи. — Пташки співаючі. Курликаючі журавлі пролетіли над селом. — Курликаючи, журавлі пролетіли над селом.
3. НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом, — окремо.
3. Виконайте орфографічно – пунктуаційне оформлення тексту.
Немає в людини нічого м…лішого над (б)атьківщину над свою рідну землю! Де/хто народився де провів бе…турботні дитячі роки до тієї землі пр…в’язується він усією душ…ю своєю на ціле життя. А хто змушений буває відірватися від (б)атьківщини той мріє завжди про неї як про святість найбільшу.
Немає в людини нічого милішого над батьківщину над свою рідну землю! Дехто народився де провів безтурботні дитячі роки до тієї землі прив’язується він усією душею своєю на ціле життя. А хто змушений буває відірватися від батьківщини той мріє завжди про неї як про святість найбільшу.
