Перша світова війна (1914—1918 рр.) мала загарбницький характер із боку обох ворогуючих блоків (Антанта та Троїстий союз, згодом став Четвертним), які розгорнули боротьбу за світове панування. Українські землі були об'єктом їх експансії. На них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина і Румунія.
Росія прагнула завершити справу російських царів — об'єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю. У ході війни вона намагалась оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям. Загарбання цих земель переслідувало мету придушити сепаратистські настрої, які поширювались на Наддніпрянську Україну. Усі плани генерального штабу російської армії були спрямовані в Галичину.
Австро-Угорщина, у свою чергу, зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що на українських землях Австро-Угорщини і відторгнутих від Росії землях буде створено окрему адміністративну одиницю із широкими автономними правами під зверхністю Австро-Угорщини.
Широкі плани щодо України розроблялись у Німеччині як із боку військових, так і з боку промисловців і політиків. Так, один із найвпливовіших німецьких промисловців Август Тіссен заявляв: «Росія повинна віддати нам прибалтійські провінції, частину Польщі та Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов'ям...» Особливо привабливою Україна з її сировинними і продовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси були вичерпані.
Землі Буковини та Бессарабії були в сфері інтересів Румунії. Крім того, Туреччина виявила бажання повернути свої колишні володіння, втрачені у війнах із Росією у XVIII—XIX ст. — Південь України та Крим.
Приводом до початку Першої світової війни стало вбивство в м. Сараєві (Боснія) сербським націоналістом Гаврилом Принципом наступника австрійського престолу ерцгерцога Фердинанда.
Від початку Першої світової війни українські землі стали театром воєнних дій між російською армією та військами австро-німецького блоку, або прифронтовою зоною. На цій території діяв російський ІІівденно-Західний фронт, до якого в 1916 р. приєднався ще й Румунський. У серпні—вересні 1914 р. російські війська, відбивши наступ австро-угорських армій, спрямували свій удар у бік Галичини, де розгорнулась Галицька битва. У результаті цієї битви росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли до карпатських перевалів. Там розгорілись тяжкі бої. Росіяни вступили до Львова, Чернівців. Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тис. осіб, із яких 100 тис. потрапили в полон. Тільки завдяки терміновій допомозі з боку Німеччини і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорщина уникла остаточного розгрому. Оволодіння Галичиною характеризувалося росіянами як завершення «справи великого князя Івана Калити».
Висновок. Перша світова війна носила загарбницький характер. Українські землі стали об'єктом
