Зона концентрацій, в якій пилоповітряна (або газова) суміш, що має зовнішнє джерело запалювання, спалахує, зветься зоною займання (вибуховості) пилу. Граничні концентрації зони займання (вибуховості) при атмосферному тиску звуться відповідно нижньою (НКГВ) та верхньою (ВКГВ) концентраційною границею займання (вибуховості).
НКГВ пилоповітряної суміші – основний показник, що визначає пожежо- та вибухобезпеку виробництв та приміщень, в яких одержують чи використовують подрібнені горючі матеріали. Якщо концентрація пилу перевищує верхню границю вибуховості, то пил може горіти, а вибуху не станеться. Верхні концентраційні границі вибуховості досить значні і всередині приміщень практично малоймовірні (наприклад, НКГВ для цукрового пилу 15 г/м3, а ВКГВ-13500 г/м3).
НКГВ пилу змінюється залежно від його вологості, дисперсності, вмісту летких речовин, зольності, а також від температури та теплової потужності джерела займання та від інших факторів.
НКГВ за ступенем пожежо – та вибухонебезпеки підрозділяється на дві групи та чотири класи:
Група А: 1-й клас – 0...15 г/м3; 2-й клас – 15...65 г/м3.
Група Б: 3-й клас – понад 65 г/м3 та температура займання пилу до 250 0С; 4-й клас – понад 65 г/м3 та температура займання пилу – вища 250 0С.
Наприклад, до 3-го класу належать тютюновий та елеваторний пил, до 4-го вугільний та дерев‘яний.
