Ініціаторами створ Кир-Меф брат і засновниками виступ Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих словянських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом Св. Кирило і Мефодій, січень 1846Крім організаторів, до братства увійшли: Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб, Тарас Шевченко. К-М тов братство виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. Програмні положення братства були викладені у Книзі буття українського народу і Статуті Словянського братства св. Кирила і Мефодія, основним автором яких був Микола Костомаров. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.К-М брат ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації словянських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх словянських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. К-М брат проіснувало 14 місяців. У березні 1847 року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані. Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників. Принципово важливим було і те, що Кирило-Мефодіївське братство стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських суспільних течій. Це позитивно вплинуло на національну свідомість. Руська трійця 1832-1837 рр. — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Члени Р. т. ходили в народ, записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’являтися в Закарпатті. Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, трійчани укладають першу рукописну збірку поезії Син Русі 1833. У 1835 р. Р. т. робить спробу видати фольклорно-літературну збірку Зоря, в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд. Істотною заслугою Р. т. було видання альманаху Русалка Дністровая 1837 р. у Будапешті, що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея словянської взаємності, що нею пройнята Русалка Дністрова, споріднює її з Колларовою поемою Slavy dcera 1824, яка в значній мірі інспірувала діяльність Р. т.. Вплив на постання Р. т. мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек.Русалку Дністровую австрійський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано. Гурток Р. т. припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича. Перші товариства Громади, як національно-культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і перш членами стали діячі укр культ М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький та інші. Одним із активних членів Громади був Т. Шевченко. Одночасно виникають Громади в Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові, інших містах України. Лібералізація суспільного життя у середині XIX ст., що була провісником майбутніх реформ та модернізації, водночас сприяла пожвавленню національного руху. Повернувшись наприкінці 50-х рр. із заслання, провідники Кирило-Мефодіївського товариства оселилися на постійне мешкання в столиці Російської імперії — Санкт-Пет. У 1859 р. створили у Петер першу укр громаду — культурно-освітню організацію, яка мала на
меті сприяти розвитку нар осв, свободі літ слова, пошир нац ідеї, формуванню нац свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис Основа, навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко і весь громадівський рух. Підтримуючи національне відродження, активно починає діяти інтелігенція. Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Осередком нац-культ роботи у 70-90-х р XIX століття стала Київська — так звана Стара Громада, що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. Її лідерами були представники нової хвилі української інтелігенції — В. Антонович, Т. Рильський, А. Свидницький, П. Житецький. Так розпочався рух, який став одним із основних духовних та ідеологічних витоків відродження нашої держави. Громади друг пол XIX століття обєднували кращих представників нац інтелігенції, громадських діячів, вчених, освітян, літераторів, студентської молоді тощо. У середовищі громадівців у перш пол 70-х рр. невпинно відбувалися дискусії щодо програмних ідей. Потрібно було виробити в нових умовах певні заг принципи і підходи своєї діяльності. Однак реалізація цього ускладнювалася відмінностями та світоглядними розбіжностями серед провідних діячів Київської громади. Отже, представниками різних сусп-політ течій та рухів у друг пол XIX ст. висунуто широкий спектр альтернатив майбутн суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Характерно, що лейтмотивом програмних документів загальноросійських рухів була, як правило, боротьба за соц визволення. На противагу цьому укр рух основний акцент робив, головним чином, на національне визволення.
