Вплив неокласицизму в 20—30 рр. різко зменшився, тому що пережив кризу. Механізм вільної конкуренції не забезпечував подолання протиріч ринкового господарства. Сама практика відчує необхідність втручання держави в господарське життя. У зв'язку з цим гостро постало питання про розробку нової теоретичної концепції, яка обґрунтувала б напрями і методи регулювання економіки з боку держави. За цих умов у 30 рр. ХХ ст. виникає новий напрям в економічній теорії — «регульовна економіка» - засновником якого був Джон Мейнард Кейнс. У подальшому цей напрям і одержав назву кейнсіанство.
Кейнсіанство - напрям в економічній науці, що дає обґрунтування неможливості саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси. Вчення Кейнса було своєрідною реакцією на неокласичну школу і маржиналізм, які панували в економічній науці раніше. Кейнс визнав, що капіталізм з його принципами вільної конкуренції вичерпав свої можливості. Він чітко сформулював напрям економічної теорії - теорію державної регульованої економіки. В докейнсіанській економічній теорії, зокрема неокласицизмі, переважав мікроекономічний підхід (аналіз економіки з точки зору окремих господарських одиниць). Умови процвітання окремого господарчого суб'єкта ототожнювалися з умовами зростання та процвітання країни в цілому.
Виникнувши у 30-ті рр., кейнсіанство займало провідні позиції в економічній теорії та політиці провідних країн світу протягом 40-50 рр. XX ст.
На відміну від класиків та неокласиків Кейнс не розглядав капіталізм як систему економічних гармоній. Він говорить про притаманні цьому суспільству недоліки. Основними з них він вважав неповне використання виробничих та трудових ресурсів, кризи, безробіття. Кейнс зробив спробу дослідити причини цих недоліків і розробив конструктивні рекомендації щодо їх усунення. На думку Кейнса, головна причина криз та безробіття - недостатність сукупного попиту. Його недостатність зумовлена дією основного психологічного закону. Згідно з цим законом зі зростанням доходу збільшується і споживання, але не тією мірою, якою збільшується дохід, оскільки зростає: схильність до заощаджень. Це стримує зростання попиту доживання. Тому в центрі теорії Кейнса - проблема факто-й, що визначає величину попиту та його зростання. Досліджуючи цю систему, Кейнс увів такі поняття, як:
- схильність до споживання — це частка споживання в національному доході;
- схильність до заощадження — визначається частиною доходу, що заощаджується;
- схильність до інвестицій - частина національного доходу, яка йде на розширення виробництва;
- переваги ліквідності - прагнення перетворити в позичкову форму;
- гранична ефективність капіталу - норма прибутку тощо.
З'ясувавши причини, що породжують недоліки капіталістичної системи та фактори, які на них впливають, Кейнс розробив практичні рекомендації щодо їх усунення - економічну програму державного регулювання економіки. На думку Кейнса держава повинна стимулювати підвищення ефективного попиту, передусім інвестиційного, продуктивного, за рахунок бюджетних методів (система державних закупівель і домовленостей), за рахунок заходів щодо підвищення граничної ефективності капіталу і зниження норми відсотка за допомогою помірної інфляції, впровадження пільгової (заохочувальної) для корпорацій системи податків, державного субсидіювання з метою росту виробництва.
Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина ХХ ст.).
- Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.
- Виникнення і загальна характеристика неолібералізму.
- Еволюція кейнсіанської економічної теорії. Неокейнсіанство. Посткейнсіанство.
- Розвиток економічного неоконсерватизму.
- Подальша еволюція інституціоналізму.
1.
