Бомбардир — усталений епітет для футболіста, який забиває багато голів. Частіше за все бомбардирами називають футболістів, які за кількістю забитих м'ячів встановлюють певний рекорд: рекорд змагань («найкращій бомбардир Чемпіонату світу 2002 року», «найкращий бомбардир вищих дивізіонів національних футбольних чемпіонатів країн УЄФА — володар золотого бутса УЄФА»), рекорд сезону («найкращий бомбардир сезону 1995/1996 чемпіонату України»), рекорд клубу („найкращий бомбардир «Ювентуса» всіх часів“) чи національної збірної тощо. В менш формальному контексті такого футболіста можуть також назвати голеадором. Рідше слово «бомбардир» вживають як синонім слів «нападник» чи «форвард», позначаючи таким чином спеціалізацію футболіста, а не його виняткову продуктивність.
Вінгер (від англ. wing, крило) — крайній півзахисник, який грає практично по всій довжині правої або лівої бровки. Націлений в основному на атаку. Основне завдання вінгера — постійно створювати небезпеку по своєму флангу. Він може робити це за допомогою пасів, прострілів, навісів, спроб обіграти крайнього захисника суперників і пройти по флангу.
На позицію вінгерів зазвичай ставлять швидкісних і витривалих гравців. Вінгером в деяких випадках можна назвати навіть правого або лівого захисника, який більше думає про атаку і часто просувається вперед. Талановиті крайні півзахисники створюють масу проблем захисту суперників, постійно закидаючи м'яч у штрафний майданчик і створюючи там небезпечну обстановку.
Ворота́р (брамкар, голкіпер, воротник) — спеціалізація футболіста. Під час гри у футбол завданням воротаря є безпосередній захист власних воріт. Воротар є єдиним гравцем, якому дозволено торкатися м'яча руками. Кожна команда зобов'язана мати воротаря на полі у будь-який момент гри; якщо воротар змушений залишити поле через травму або вилучення, інший гравець має взяти на себе обов'язки воротаря (попередньо повідомивши про це суддю), навіть якщо команда більше не має запасних воротарів.
Захисни́к (у футболі) — гравець, який на полі розташований за півзахисниками і перед воротарем. Головні завдання захисників: відібрати м'яча у гравців суперника або перекрити їм дорогу до воріт.
Крайній захисник (також Латераль або Фулбек) — гравець лінії оборони, що виступає по краю поля, вздовж бокової сторони (праві та ліві крайні захисники), протидіє крайньому нападнику супротивника. У деяких випадках закриває всю бровку.
Крайній захисник у футболі може брати на себе одночасно кілька завдань. По-перше, він все-таки залишається захисником і повинен боронити свій фланг від півзахисників і нападників суперника. По-друге, у нього набагато більше свободи, ніж у центральних захисників. Завдяки своїй позиції він може час від часу брати участь в атаках своєї команди, робити забігання вперед і брати участь у атаках. У такому разі від нього потрібна хороша швидкість і витривалість, щоб підтримувати високий рівень гри протягом усього матчу.
Через свої атакуючі устремління деякі латералі гірше справляються зі своїми безпосередніми обов'язками. У такому випадку партнери можуть їх підстрахувати. Деякі тактичні схеми припускають, що крайній захисник повинен діяти по всій бровці.
В якості класичного прикладу (і одного з кращих в історії футболу в цьому амплуа) називають зазвичай Роберто Карлоса[1].
Ліберо (від італ. libero, вільний) — захисники, що не мають чіткого місця на полі, натомість вільно переміщуютьтся полем та граюти «на підстраховці». Інша розповсюджена назва цих захисників — свіпери (від англ. sweep, зачищати).
Такі захисники не мають певного місця на полі. Їх завдання — передбачати помилки партнерів і виправляти їх огріхи. Він не грає проти певних гравців команди-суперника. Цю роль беруть на себе інші оборонці, а він грає на підстраховці.
Як правило, свіпер активно відбирає м'яч і починає атаку своєї команди. Найчастіше ліберо просто виносить м'яч на чужу половину поля. Однак вільний захисник повинен вміти організувати ефективний вихід з оборони в атаку.
З розвитком футболу позиція свіпера практично втратила свою актуальність. Сьогодні ніхто не грає з класичними вільними захисниками. Функції «чистильника», як правило, покладаються на досвідченого центрбека, який страхує своїх партнерів. Гра ліберо дуже важлива і відповідальна, оскільки його помилка більш фатальна, ніж помилка іншого захисника. Все тому, що він грає на підстраховці і повинен робити це дуже якісно. На позицію ліберо рідко ставлять молодих захисників, позаяк для хорошої гра потрібен певний запас впевненості і хороший футбольний досвід.
Тактика з вільним захисником досягла свого розквіту у 60-х роках XX століття. Особливо в цьому досягли успіху італійці, які стали творцями катеначо (тактика, заснована на ефективній грі в захисті). Одним з найвідоміших свиперов є Франц Беккенбауер. На цій позиції знаменитий німець творив футбольні дива, цементуючи оборону своєї команди.
Півзахисник у футболі (жарг. «хавбек») — гравець, який на полі розташований за нападниками і перед захисниками. Головні завдання півзахисників: підтримка захисників та нападників залежно від ситуації в грі. Попри те, що всі півзахисники розташовані у середині поля, кожен з них має інше завдання під час матчу.
