Ісламський банкінг: специфіка і перспективи
Останнім часом ісламська фінансова модель дедалі більше привертає увагу наукових кіл. Зростання ісламських банків, заснованих на законах шаріату, особливо на тлі фінансової кризи та її наслідків, виглядає контрастно.
Незважаючи на те, що фундаментальні концепції ісламського банкінгу уходять корінням в історію на 1400 років, реальні ісламські фінансові інститути з’явилися зовсім нещодавно. Перший ісламський ощадний банк-каса Mit Garm Bank виник у Єгипті в 1963 р. Він обслуговував периферійні райони країни, використовуючи збереження населення для видачі кредитів на основі спільної участі.
Тоді ж подібний ісламський банк з’явився у Малайзії, аби мусульмани могли відкладати на хадж. Але фактичним початком розвитку ісламських банків вважається 1975 рік, коли в Саудівській Аравії був створений Ісламський банк розвитку, а в Об’єднаних Арабських Еміратах – Ісламський банк Дубаю. Виділяють два фактори, що сприяли становленню ісламського банкінгу: 1) доходи від експорту нафти країнами Перської затоки та 2) революція в Ірані 1979 р.
Центрами ісламських фінансів є такі країни:
- Іран, де взагалі немає банків західного типу.
- Саудівська Аравія та ОАЕ, на які припадає більше половини ісламських банківських активів країн Ради зі співробітництва країн Перської затоки;
- Бахрейн, де сконцентровано найбільшу кількість ісламських банків – 35;
- Малайзія, яка вважається інноваційним центром мусульманського фінансового світу
Ісламський банкінг практикують понад 400 фінансових інститутів у 75 країнах світу.
Логічно запитати: у чому секрет успіху? Виокремимо кілька причин.
По-перше, принципи шаріату забороняють кредиторам укладати ризикові угоди, тобто вкладати кошти у «віртуальні» активи, наприклад, похідні фінансові інструменти або деривативи, які сприяли розгортанню кризи західної фінансової системи. Всі фінансові операції пов’язані із транзакціями матеріальних активів, тому ймовірність «мильних бульбашок» мінімальна. Банки вирізняються високою ліквідністю та високим коефіцієнтом адекватності капіталу.
По-друге, коли банк видає кредит «мушараку», він виступає як учасник угоди позичальника і ділить з ним і при- бутки, і збитки. У Європі це називають кредитуванням за LBO-механізмом (leveraged buy-out).
По-третє, для акумуляції ресурсів замість традиційних депозитних рахунків використовуються контракти на пайових довірчих засадах, тобто інструменти, виплати за якими наперед не фіксуються і здійснюються на основі розподілу перспективного прибутку з фінансовою установою.
По-четверте, ісламські банки повинні уникати ситуації невизначеності – «гарара», що загрожує великими збитками, тому вони підтримують високий рівень резервів та беруть участь в особливому кооперативному страхуванні.
По-п’яте, у часи кризового та посткризового звуження кредитного ринку через нестачу ліквідності на Заході ісламські банки мали у розпорядженні надлишкову ліквідність, забезпечену зростанням надходжень нафто-доларів, обумовленим рекордним стрибком цін на нафту.
До всіх окреслених економічних переваг можна дода- ти й те, що закони шаріату забороняють ісламським банкам фінансувати виробництво алкоголю, тютюну, свинини, індустрію азартних ігор та порнографії, що, очевидно, зберігає мораль суспільства.
Зазначені та деякі інші правила роблять ісламський банкінг ефективнішим за американо-європейський, що було доведено під час останньої глобальної фінансової кризи. Цей факт визнає навіть МВФ, який вбачає секрет успіху в індивідуальному підході до компаній-клієнтів, що дає змогу якісніше оцінити ризики, та в тому, що ісламські банки зацікавлені не просто в надходженнях платежів за кредит, а й у прибутку компанії-боржника.
Найважливішим поточним напрямом ісламського банкінгу є розвиток сегмента середньострокових боргових цінних паперів – ісламських облігацій «сукук».
