В теорії і практиці міжнародних відносин трива-лий час домінує реалістична концепція міжнародної безпеки як відсутності безпосередньої військо-вої загрози, стану, головну роль в якому відіграє держава. Зауважимо, що чимало сучасних дослід-ників дотримуються цієї концепції.Продовжує існувати і розроблятися ліберально-ідеалістичне розуміння міжнародної безпеки, в основі якого лежить ідея співробітництва, заснова-на на універсальних цінностях і загальнолюдських інтересах.
Ключовим поняттям цієї концепції ви-ступає колективна безпека – ситуація, за якої всі члени відмовляються застосовувати силу у відносинах між собою та зобов’язуються допомогти тому, хто зазнав нападу з боку сторонньої держави.Так, на поч. ХХІ ст. масового поширення набу-ли дослідження про можливість створення безпеки через сталий розвиток - процес досягнення такого оціально-економічного балансу в житті світової спільноти, за якого задоволення життєвих потреб відбувається без глобальних конфліктів; у вузькому розумінні – це система стратегічних пріорите-тів, складених з наукового, екологічного, соціально-економічного і політичного факторів розвитку. Група дослідників на чолі з А. Урсулом вважає, що єдиний шлях у ХХІ ст. – сталий розвиток, адже людство вже опинилося під загрозою «екокатастрофи». Вони розвивають концепцію «сталої безпеки», або «безпеки через сталий розвиток», згідно з якою повинно бути прийняте положення, що безпека і сталий розвиток не тільки тісно пов’язані, але й
становлять цілісну систему «розвиток-безпека» На наш погляд, варто погодитися з тим, що сучасні процесиглобалізації суттєво впливають на постановку проблем безпеки і трансформують зміст світової політики. На думку А. Бєлянце-ва, збільшується роль проблем «м’якої безпеки», пов’язаних з інформаційною інфраструктурою й економікою, а питання «жорсткої безпеки» зберігають свою значимість,перейшовши у площину протистояння держав світу в галузі високих техноло-гій і гонки озброєнь. Отже, поняття «міжнародна безпека» виходить далеко за межі традиційного військового виміру і дедалі частіше розглядається в більш широкому контексті. На сьогодні стабільність архітектури загальноєвропейської безпеки значною мірою залежить від ефективної діяльності трьох ключових інституцій - НАТО, ОБСЄ та ЄС та їх належної взаємодії.
