Воля - свідоме і мотивоване керування особистістю власною активністю для подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів у досягненні мети.
Пов'язана вона зі спонукальною, емоційною та інтелектуальною сферами особистості.
Вольовими вважають людей, які вміло переборюють труднощі та доводять справу до кінця, самостверджуються, самореалізуються в діяльності і самовихованні, зміцнюють свою віру та дух. Труднощі бувають не тільки зовнішніми, а й внутрішніми, для їх долання людині необхідно мобілізувати всі фізичні, психологічні, соціально-психологічні, моральні та духовні зусилля. Суспільство високо цінує вольових, сильних духом людей, у яких слово не відповідає справі, наміри - результату.
Сутність вольового вчинку полягає у подоланні внутрішніх і зовнішніх труднощів задля реалізації наміру, здатності свідомо організовувати та регулювати діяльність і поведінку. Воля забезпечує виконання двох взаємопов'язаних функцій - спонукальної (посилює активність людини, спрямовану на досягнення поставленої мети) і гальмівної (знижує активність, якщо вона виявляється небажаною або надмірною). Складний психологічний механізм вольової активності охоплює специфічні і загальні складові, характерні для цілеспрямованої діяльності.
Воля забезпечує реалізацію спонукальної та гальмівної функцій.
Спонукальна функція волі забезпечується активністю людини, що втілюється в необхідних для досягнення мети діях. Наприклад, намір вступити до університету реалізується в довільній поведінці.
Іноді людина діє активніше, ніж потрібно для справи, ставить необов'язкові для неї цілі, наприклад допомога людям під час стихійного лиха. Воля мобілізує людину, додатково мотивує для виконання дії.
Гальмівна функція волі виявляється в утриманні від небажаної активності. Особистість здатна затримати дію, вчинок, що не відповідають її поглядам, переконанням, світогляду, ідеалам. Без гальмування неможливе регулювання поведінки. Особливою його формою є ввічливість.
Спонукальна і гальмівна функції волі, реалізуючись у єдності, забезпечують особистості подолання труднощів на шляху до реалізації свідомо поставлених цілей. Показником сили особистості є її саморегульованість, самокерованість. Цього можна досягти через культивування в собі доцільних психологічних, соціальних, моральних потреб і створення умов для розвитку творчого потенціалу особистості.
