Характеристики пам'яті
Пам'ять, як і будь-який інший пізнавальний процес, має певні характеристики. Головними характеристиками пам'яті є: об'єм, швидкість закарбування, точність відтворення, тривалість зберігання, готовність до використання збереженої інформації.
Об'єм пам'яті - це найважливіша інтегральна характеристика пам'яті, яка характеризує можливість запам'ятовування і збереження інформації. При аналізі об'єму пам'яті показником виступає кількість запам'ятовуваних одиниць інформації.
Швидкість відтворення характеризує здатність людини використовувати в практичній діяльності наявну в неї інформацію. Коли виникає необхідність розв'язати яку-небудь проблему, людина звертається до інформації, що зберігається в пам'яті. Iснують індивідуальні відмінності у швидкості відтворення: одні люди досить легко використовують інформацію, що зберігається в пам'яті, для розв'язання певного завдання, інші ж відчувають серйозні труднощі при спробі її відтворення.
Точність відтворення - це здатність людини точно зберігати і точно відтворювати закарбовану в пам'яті інформацію. У процесі збереження в пам'яті частина інформації втрачається, а частина - викривляється, і при відтворенні цієї інформації людина може допускати помилки. Тому точність відтворення є досить значущою характеристикою пам'яті.
Тривалість пам'яті відображає здатність людини утримувати певний час необхідну інформацію. Часто в практиці ми зустрічаємося з тим, що людина запам'ятала необхідну інформацію, але не може її зберегти протягом необхідного часу. Іноді буває по-іншому: людина запам'ятала всю необхідну інформацію, але у випадку необхідності не змогла її відтворити. Хоча через певний проміжок часу помічає, що пам'ятає все, що колись завчила. У цьому випадку йдеться про таку характеристику пам'яті, як готовність відтворити закарбовану в пам'яті інформацію.
Усі розглянуті характеристики пам'яті властиві всім процесам, які об'єднуються одним поняттям „пам'ять''.
Теорії пам’яті
Протягом розвитку психологічної науки в рамках різних її напрямків виникали теорії, що мали на меті пояснення сутності пам´яті та її закономірностей. Ці теорії звертали увагу на різні аспекти проблеми дослідження процесів пам´яті.
Асоціативна теорія розкриває залежність процесів пам´яті від характеристик матеріалу, що запам´ятовується. В основі пояснення механізмів пам´яті в цій теорії лежить поняття асоціації. Між явищами, що запам´ятовуються, встановлюється зв´язок, або асоціація, яка потім впливає на відтворення матеріалу. При пригадуванні людина відшукує ланцюжок зв´язків, який приведе до потрібного матеріалу. Відтворення деякого факту веде до відтворення факту, із ним асоціативно пов´язаного, а запам´ятовується те, що пов´язане із вже наявним в пам´яті матеріалом. При дослідженнях пам´яті в межах асоціативної теорії були встановлені типи утворення асоціацій: асоціації за схожістю (зв´язок виникає між подібними фактами), за суміжністю (зв´язок виникає між фактами, що слідують в часі один за одним), за контрастом (зв´язок виникає між фактами, які відрізняються, протилежні один до одного).
Гештальтпсихологічна теорія підкреслює залежність процесів пам´яті від способів організації і структуризації матеріалу, що запам´ятовується. Чим чіткіше буде організовано матеріал, тим простіше його запам´ятати. При цьому наголошується на активній ролі людини в структуризації матеріалу шляхом ритмізації, перебудови, об´єднання або, навпаки, роз´єднання його різних частин.
В біхевіористичній теорії закономірності процесів пам´яті розглядаються, як подібні до закономірностей утворення рухових навичок. Асоціації для біхевіористів - це елементи досвіду людини, що створюються в результаті научіння. Як і для формування рухових навичок, так і для формування навичок збереження матеріалу в пам´яті потрібні вправи. В рамках цієї теорії встановлено, що на ефективність закріплення матеріалу впливає кількість вправ, проміжок часу між вправами, обсяг матеріалу та індивідуально-психологічні властивості людини, яка запам´ятовує матеріал.
За когнітивною теорією пам´ять розглядається, як деяка структура, призначена для обробки інформації. Ця структура складається із різних блоків, що відповідають за розпізнавання інформації, побудову когнітивної карти, збереження отриманої інформації і за відтворення її в певному вигляді. Процеси переробки інформації (об´єднання, доповнення, зміна та інші) забезпечують належні зміни інформації в блоках і перехід її із одного блоку в інший.
В діяльнісній теорії розглядається залежність процесів пам´яті від діяльності людини. За цією теорією, закономірності запам´ятовування, збереження і відтворення певної інформації визначаються змістом та структурою діяльності людини із цією інформацією, мотивами, що лежать в основі цієї діяльності, ставленням людини до неї.
В даній теорії пам´ять розглядається як вид діяльності, а саме, як мнемічна діяльність. Ця діяльність складається із дій, спрямованих на запам´ятовування, збереження і відтворення матеріалу. За допомогою цих дій людина конструює образ матеріалу або його уявлення.
Таким чином, асоціативна теорія пояснює закономірності процесів пам´яті зв´язком між елементами матеріалу, який запам´ятовується, гештальтпсихологічна теорія - організацією матеріалу, біхевіористична - характеристиками вправ по закріпленню матеріалу. Діяльнісна теорія підкреслює роль зв´язку між пам´яттю та діяльністю людини та не заперечує досягнення інших теорій пам´яті.
Розлади пам’яті
Пам'ять - це відбиття минулого досвіду, що полягає в запам'ятовуванні, збереженні й наступному відтворенні подій.
Дисмнезії - різні види ослаблення пам'яті у вигляді зниження здатності запам'ятовування, збереження й відтворення. Виділяють наступні види дисмнезий.
Гіпомнезія - ослаблення пам'яті.
Амнезія - відсутність пам'яті, безпам'ятство, що ставиться до певних періодів часу.
Ретроградна амнезія - випадання з пам'яті подій, що безпосередньо передували несвідомому стану або іншому порушенню психічної діяльності.
Антероградная амнезія - втрата спогадів про події, що випливали за закінченням несвідомого стану або іншого розладу психіки.
Антероретроградная амнезія - сполучення ретроградної й антероградной амнезії, коли з пам'яті випадають події не тільки попередньому періоду несвідомого стану або хвороби, але й випливали за ними .
Фиксационная амнезія - втрата здатності запам'ятовування, відсутність пам'яті на поточні події. Прогресуюча амнезія - поступово наростаюче спустошення запасів пам'яті - від запам'ятання подій останнього часу до запам'ятання подій минулого.
Ретардированная (відставлена) амнезія - запам'ятання відбувається не відразу після закінчення хворобливого стану, а через деякий час.
Парамнезії - це обмани пам'яті. Виділяють наступні види парамнезій.
- Конфабуляції - це помилкові спогади про події, яких взагалі ніколи не було. Бувають фантастичні конфабуляції, коли їхнім змістом може стати патологічна уява у формі спогадів. Фантастичні конфабуляції спостерігаються як при амнезії, що особливо прогресує, так і при деяких формах марення (наприклад, парафренном). Інтенсивне виникнення рясних конфабуляції, що супроводжуються помилковим дізнаванням навколишнього оточення й осіб, незв'язністю мислення, зветься конфабуляторной сплутаності.
- Криптомнезії - ослаблення пам'яті аж до повного зникнення розходжень між дійсно мали місце подіями й подіями, побаченими в сні, прочитаними або почутими.
Всі перераховані форми обманів пам'яті варто відрізняти від патологічної облудності, що можуть виявляти, наприклад, істеричні психопати. Різниця між обманами пам'яті й патологічною неправдою полягає в тім, що при обманах пам'яті хворий вірить в істинність своїх помилкових спогадів, а патологічний брехун, як і всякий брехун, знає, що він бреше. Патологічна неправда відрізняється від звичайної неправди тим, що перша часто буває явно недоцільна, хворий розуміє всю марність її, але часом не може протистояти своїй потребі брехати.
