Национальная безопасность — защищенность жизненно важных интересов личности, общества и государства в различных сферах жизнедеятельности от внешних и внутренних угроз, обеспечивающая устойчивое развитие страны. Способность нации удовлетворять потребности, необходимые для ее самосохранения, самовоспроизведения и самосовершенствования с минимальным риском ущерба для базовых ценностей ее нынешнего состояния.
Существуют два подхода к Б.Н:
Согласно первому, она рассматривается в контексте защиты национальных интересов, а согласно второму – базисных ценностей общества.
История понятия национальная безопасность:
Когда понятие Б.Н. вошло в политический лексикон на Западе, оно использовалось в качестве синонима обороноспособности государства и фактически к середине восьмидесятых годов ХХ ст. под этим понятием главным образом понимали военную и политическую безопасность. С начала 90-х годов прошлого столетия в теоретических исследованиях, в философско-социологической и политической литературе понятие Б.Н. и проблему ее обеспечения рассматривают с учетом экономических, социо-культурных и других факторов. Сегодня, в известной мере, сформировалось общее понимание базисных категорий, которые используются при решении проблемы Б.Н., что способствует разработке достаточно структурированных, с относительно четким понятийным аппаратом, руководящих документов по вопросам ее обеспечения.
Отечественные и иностранные исследователи, нормативные документы дают разные толкования сущности понятия Б.Н. из-за его сложного, многокомпонентного и междисциплинарного характера. Поэтому есть основания утверждать, что в международной политике, внутренней и внешней политике государств, в теории и практике государственного управления, не существует понятия, которое могло бы сравниться по степени туманности, частоте относительно не четкого употребления с понятием Б.Н..
Это свидетельствует об отсутствии единого понимания сущности, природы возникновения, диалектики развития, механизмов формирования и возможного управленческого влияния на системные характеристики явления, которое означают понятиям Б.Н. В то же время наиболее распространенным является мнение, что Б.Н. – категория, которая характеризует степень (меру, уровень) защищенности жизненно важных интересов, прав и свобод личности, общества и государства от внешних и внутренних угроз или степень отсутствия угроз правам и свободам человека, базовым интересам и ценностям общества и государства.
уровни национальной безопасности:
- безопасность человека (гражданина),
- безопасность общества
- безопасность государства.
Национальная безопасность включает в себя:
- государственную безопасность — понятие, характеризующее уровень защищенности государства от внешних и внутренних угроз;
- общественную безопасность — понятие, выраженное в уровне защищенности личности и общества, преимущественно, от внутренних угроз общеопасного характера;
- техногенную безопасность — уровень защищенности от угроз техногенного характера;
- экологическую безопасность и защита от угроз стихийных бедствий;
- экономическую безопасность
- энергетическую безопасность
- информационную безопасность
- безопасность личности
Обеспечение национальной безопасности — комплекс политических, экономических, социальных, здравоохранительных, военных и правовых мероприятий, направленных на обеспечение нормальной жизнедеятельности нации, устранение возможных угроз.
Обеспечение национальной безопасности включает в себя:формирование улучшенного стабильного экономического состояния гражданина в отношении других граждан проживающих на территории данного государства.
- защиту государственного строя;
- защиту общественного строя;
- обеспечение территориальной неприкосновенности и суверенитета;
- обеспечение политической и экономической независимости нации;
- обеспечение здоровья нации;
- охрана общественного порядка;
- борьба с преступностью.
- обеспечение техногенной безопасности и защита от угроз стихийных бедствий.
Органы, обеспечивающие национальную безопасность — армия, службы разведки и контрразведки, правоохранительные органы, медицинские органы.
Концепция национальной безопасности Украины
Національна безпека
Національна безпека – це рівень захищеності життєво-важливих інтересів, прав і свобод особи, життєво-важливих інтересів суспільства, держави та її довкілля від зовнішніх та внутрішніх загроз.
Державна політика національної безпеки
Державна політика національної безпеки - це сукупність всіх складових (аспектів) державної політики, адже функціонування держави в межах кожного з них позначається на національній безпеці держави позитивно або негативно. Розглядати державну політику національної безпеки треба як ціле, не розкладаючи її на окремі складові.
Державна політика національної безпеки - це державна політика в цілому, без розкладу її на окремі складові.
Система національної безпеки
Це поняття займає важливе місце в сукупності понять сучасної теорії національної безпеки.
Система національної безпеки – це сукупність державних структур і недержавних організацій, які функціонують в сфері захисту прав і свобод людини, базових цінностей суспільства від зовнішніх і внутрішніх загроз, а також відповідна система законодавчих актів держави і нормативних документів (статутів, декларацій, програм) недержавних організацій.
Правову основу функціонування Системи національної безпеки України складають Конституція України, Закон України “Про Раду національної безпеки”, інші нормативно – правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди.
Основними суб’єктами системи національної безпеки України є особа, суспільство, держава та її довкілля.
Інструментом досягнення основної цілі функціонування системи національної безпеки України є державна політика національної безпеки. Формування цієї політики, її концептуалізацію, обгрунтування, планування а також імплементацію здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.
Головним інтегральним критерієм ефективності державної політики національної безпеки є досягнута захищеність прав і свобод особи від зовнішніх та внутрішніх загроз.
В формуванні і реалізації державної політики національної безпеки беруть участь:
Президент України, який
- представляє вищий концептуальний документ виконавчої гілки влади – Стратегію національної безпеки України;
- в межах своїх конституційних повноважень здійснює керівництво органами і структурами виконавчої гілки влади, організовуючи стратегічне планування в рамках галузей народного господарства і окремих міністерств та відомств; контролюючи виконання стратегічних планів; вдосконалюючи шляхом реорганізації та кадрових заходів структуру та органи системи національної безпеки; корегуючи стратегічні плани і санкціонуючи надзвичайні дії в разі виникнення непередбачених ситуацій;
Верховна Рада України, яка
- формує законодавчу базу відповідно до Конституції України;
- забезпечує виконання стратегічних планів виконавчою гілкою влади шляхом прийняття державного бюджету;
- відслідковує виконання стратегічних планів виконавчою гілкою влади шляхом контролювання виконання бюджету;
Кабінет Міністрів України, який, в межах своїх повноважень,
- формує статті державного бюджету відповідно до положень Стратегії національної безпеки і стратегічних планів виконавчої гілки влади;
- координує діяльність органів виконавчої влади держави;
Рада національної безпеки і оборони України, яка
діє згідно закону України “Про Раду національної безпеки”;
Центральні та місцеві органи виконавчої влади та Автономної Республіки Крим, які виконують закони України, стратегічні плани та рішення Президента і Уряду України з питань поточної політики, в межах своїх повноважень приймають участь в розробці нормативних і правових актів, або розробляють і приймають їх (для Автономної Республіки Крим).
Загроза національним інтересам України - обумовлене природною, зовнішньополітичною, внутрішньополітичною та будь якою іншою ситуацією виникнення реальної можливості заподіяння шкоди її національним інтересам , або закладення виразної тенденції до такого виникнення.
Виклики - це прояви природної, зовнішньополітичної, внутрішньополітичної або будь - якою іншої ситуації, які породжують загрози національним інтересам України, чи обумовлюють потребу в адекватних діях держави з компенсації цих загроз.