Уява — процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.
Виникає і розвивається уява в процесі діяльності людини. У ній чітко виявляється суто людський характер діяльності: не уявивши результату праці, не можна розпочати роботу. В уявлювані очікуваного результату полягає докорінна відмінність людської праці від інстинктивної поведінки тварин. Уява дає змогу передбачити заздалегідь не тільки результат праці, а й його проміжні форми.
Уява є пізнавальним процесом. Її специфіка полягає в переробленні минулого досвіду, що зберігається у формі образів і понять. Тому вона нерозривно пов'язана з процесами пам'яті. Включаючись у сприймання, уява збагачує нові образи, робить їх продуктивнішими. Так, щоб зрозуміти сюжет, який художник змалював на полотні, потрібно уявити минуле життя персонажів, їх почуття, прагнення тощо.
Види уяви. Залежно від способу створення нових образів уяву поділяють на пасивну і активну.
Пасивна уява.
Така уява створює образи, намічає програми поведінки, що не втілюються або не можуть бути втілені в життя. Вона виникає тоді, коли людина з певних причин ухиляється від необхідності діяти, подібно до Манілова (героя повісті М. Гоголя «Мертві душі»), і поринає у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень.
Залежно від участі волі в діяльності пасивної уяви її поділяють на мимовільну і довільну.
Активна уява.
Особливість її полягає в тому, що створені образи і намічені програми поведінки людина намагається реалізувати на практиці.
Залежно від характеру діяльності людини активну уяву поділяють на репродуктивну і творчу.
Процеси уяви.
Як і сприймання, пам'ять та мислення, процеси уяви мають аналітико — синтетичний характер. Створюючи нові уявлення, людина поєднує окремі елементи різних образів предметів у нових комбінаціях.
