ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ 1.Характеристика конституційних норм, що регулюють порядок організації і діяльності системи органів державної влади та місцевого самоврядування. Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими. Розрізняють насамперед регулятивні та охоронні норми. Це – головний розподіл норм конституційного права, який відповідає поділові спеціально-юридичних функцій на регулятивні і охоронні. Регулятивні (правоустановчі) відносини виникають здебільшого при встановленні суб’єктивних прав та обов’язків учасників правовідносин. У свою чергу, регулятивні норми можуть бути зобов’язуючими, забороняючими та уповноважуючими. Зобов’язуючі – це такі юридичні норми, які встановлюють обов’язок особи вчинити певні позитивні дії. Утримуватись від дій, які спрямовані на будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само, як і всяку проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі або зневаги. Це – явна норма-заборона. Уповноважуючі конституційно-правові норми встановлюють суб’єктивні права з позитивним наповненням, тобто права на здійснення тих чи інших позитивних дій. 2.Голова комітету і його повноваження. Голова комітету організовує роботу комітету. Голова комітету: 1) вносить пропозиції на засідання комітету щодо розподілу обов'язків між першим заступником, заступником (заступниками) голови комітету; 2) забезпечує складання плану роботи комітету; 3) забезпечує виконання плану-графіка робіт над законопроектами та проектами інших актів Верховної Ради України, щодо яких комітет визначено головним; 4) головує на засіданнях комітету; 5) організовує повідомлення членів комітету про проведення засідання комітету та його порядок денний; 6) запрошує в разі необхідності фахівців для участі в роботі комітету та робочих груп; 7) підписує акти, прийняті комітетом, та протоколи засідань комітету; 8) представляє комітет у відносинах з Головою та заступниками Голови Верховної Ради України; 9) організовує виконання рішень комітету та інформує членів комітету про хід їх виконання; 10) організовує підготовку звіту про роботу комітету; 11) доповідає Верховній Раді України про роботу комітету, інформує Погоджувальну раду депутатських фракцій Верховної Ради України про позицію комітету щодо питань, розглянутих на його засіданнях; 12) організовує взаємодію роботи комітету з підрозділами Апарату Верховної Ради України; 13) дає доручення з організаційних питань першому заступнику, заступнику (заступникам) голови комітету, головам підкомітетів, секретарю комітету; 14) забезпечує загальне керівництво секретаріатом комітету; 15) інформує членів комітету про офіційні документи, листи, що надійшли до комітету, а також робить інші повідомлення, які стосуються діяльності комітету; 16) інформує щомісячно відповідні фракції у Верховній Раді України про відсутність їх членів на засіданнях комітету без поважних причин; 17) веде прийом громадян за дорученням Голови Верховної Ради України відповідно до встановленого графіка; 18) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, Регламентом Верховної Ради України, рішеннями Верховної Ради України та розпорядженнями Голови Верховної Ради України.
