Під аудіюванням розуміють процес одночасного сприймання звукової форми висловлювання і розуміння його змісту на слух. Склад з: 1)Розпізнавання у звуковому потоці слів, речень, понадфразових єдностей; 2)інтегрування їх у смислові комплекси, втримання їх у пам’яті під час слухання; 3)здійснення попереднього прогнозування їх змісту; 4)усвідомлення значення почутого у відповідності з ситуацією спілкування.
Аудіювання та говоріння – дві взаємопов’язані сторони усної мовленнєвої діяльності, в якій фази слухання та говоріння змінюють одна одну.
Аудіювання та читання – два види рецептивної діяльності з використанням різних каналів надходження інформації: слухового та зорового. Читання є переведення графічної мови у слухову.
Аудіювання та письмо – два види діяльності, об’єднані процесом внутрішнього промовляння.
Психо-фізіологічні механізми, задіяні при ауд: інтонаційний та фонематичний слух; короткочасна пам’ять; словесно-логічна пам’ять; довготривала пам’ять; ймовірність передбачення та прогнозування; внутрішнє промовляння; словесне та предметне розуміння; вибіркова увага. У шкільному навч процесі аудіювання виступає як: 1)МЕТА навч (одержання змістовно-смислової інформації): повне і загальне розуміння прослуханого, пошуки конкретної інформації; 2)ЗАСІБ навч (допомога в мовному та мовленнєвому розвитку учнів та забезпечення навч процесу): ознайомлення з новим фонетичним, лексичним та граматичним матеріалом; управління навч процесом на уроці; забезпечення діалогічної форми спілкування; розвиток важливих навч умінь (прогнозування змісту, антиципація, пам’ять, увага, аудитивні вміння).
3.Головні психологічні, лінгвістичні та методичні труднощі аудіювання. ОБ’ЄКТИВНІ: 1)Лінгвістичні (фонетичні, лексичні, граматичні
); 2)Методичні (1.Особливості аудіотексту: характер тексту; інформаційна насиченість; смислова організація; композиція; співвідношення відомої та невідомої лексики; 2.Умови сприйняття аудіотексту: темп мовлення; об’єм повідомлення; кількість пред’явлень; спосіб пред’явлення; наявність/відсутність опор).
СУБ’ЄКТИВНІ (індивід вікові особливості учнів та рівень їх підготовки): психологічні властивості сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, реакції; вміння переключатися з однієї мислительної операції на іншу; швидкість входження в тему повідомлення; наявність інтересу; рівень мовної та мовленнєвої підготовки учнів.
4.Методика навч аудіювання. Кроки вчителя: 1)Підбір матеріалу у відповідності з нормами усного мовлення та його організацію; 2)Визначення та забезпечення форми пред’явлення аудіотексту та необхідних опор; 3)Підготовка учнів до сприйняття аудіотексту (введення в тему, зняття можливих труднощів, формулювання комунікативних завдань); 4)Пред’явлення аудіотексту; 5)Організація контролю розуміння учнями прослуханого; 6)Виконання комунікативних завдань на основі прослуханого. Форми тестового контролю розуміння унями прослуханого: 1)тест множинного вибору; 2)альтернативний тест; 3)клоуз-тест, тест на повторення.
5.Система вправ для навч аудіювання. Підготовні вправи (формування складових елементів аудитивної діяльності): 1)Вправи, спрямовані на формування фонетичних, лексичних, граматичних навичок аудіювання; 2)Вправи, спрямовані на розвиток механізмів аудіювання.
Мовленнєві вправи (керована мовленнєва діяльність, яка забезпечує практику аудіювання): 1)Аудіювання та виконання дій та операцій (намалювати малюнок/схему; вказати шлях на карті; виконати вказані рухи; ідентифікувати людину, предмет за описом); 2)Аудіювання з трансформацією одержаної інформації (перетворення інформ одержаної усно – в письмове повідомлення; заповнення пропусків; заповнення таблиці, схеми; скласти план, резюме; виконання завдань по типу «розрізаних картинок»); 3)Аудіювання з розв’язанням проблемних завдань (ігри та головоломки; загадки; інтелектуальні проблемні завдання); 4)Аудіювання з оцінюванням інформації (оцінювання наявних у тексті аргументів; прогнозування можливих наслідків); 5)Аудіювання з обговоренням у питаннях та відповідях; 6)Ауд для розваги, для неформальної бесіди.
10.
