З того часу як комунікація стала не тільки метою, а й засобом навч іноземної мови, найважливішим компонентом змісту шкільного навч-виховного процесу стає навч мовленнєвої взаємодії. Головні види мовленнєвої взаємодії: 1)Рецептивне мовлення (аудіювання, читання); 2)Продуктивне мовлення (говоріння, письмо). РЕЦЕПТИВНЕ. Аудіювання – більш складний спосіб отримання інформ, ніж читання: неможливий ретроспективний аналіз; пропускна здатність слухового аналізатора менша, ніж зорового; сприйняття усного мовлення супроводжується більш інтенсивною мобілізацією внутрішніх ресурсів організму, ніж читання. Рецептивні види мовленнєвої діяльності об’єднують такі вміння: 1)антиципація/ймовірне передбачення та прогнозування мовного матеріалу/змісту (Завдання на антиципацію: Listen to the following headline and write a list of words you expect to find in the text/ Завдання на прогнозування: Listen to the beginning of the story and say what you think will happen next); 2)загальне розуміння інформації; 3)швидка орієнтація у змісті (вміння швидко виділити головні ідеї прослуханого/прочитаного, залишаючи поза увагою другорядні деталі); 4)знаходження специфічної інформації (Look at the film review just to find the name of the actor starring in the film); 5)детальне розуміння інформації; 6)виведення значення невідомих слів з контексту. Рецептивні види мовленнєвої діяльності вимагають для свого успішного здійснення не тільки певних лінгвістичних знань, а й екстралінгвістичної, загальнокультурної, соціокультурної компетенції. Аудіювання і чит можуть бути як метою навч, так і засобом розвитку продуктивних видів мовлен діяльн. ПРОУКТИВНЕ. Характерні такі якості: 1)висока комунікативна вмотивованість, в основі якої лежать мотиви двох видів а)потреба у спілкуванні як така, що властива людині як суспільній істоті (загальна комунікативна мотивація), б)потреба у здійсненні конкретного мовленнєвого вчинку (ситуативна мотивація), яка створює в учня постійну мотиваційну готовність; 2)Достатня інформативність; 3)Висока автоматизованість та стійкість мовленнєвих вмінь.
Говоріння: допускає неточності у мовному плані; існує можливість уточнення інформації; надмірність мовлення викликається імпровізаційним характером та відсутністю часу на обдумування, що породжує повтори, уточнення, виправлення; компресія тексту досягається засобами інтонації, міміки, жестів; призначене для безпосередньої передачі інформації.
Письмо: не допускає помилок і вимагає доброго володіння орфографічними та граматичними навичками; відсутня безпосередня відповідь на реакцію партнера; призначене для передачі думок на відстані з часовим інтервалом; компресія тексту можлива завдяки кращій можливості обдумати зміст та форму написаного.
