1.Перекладні методи. 2.Натуральний метод (Берліц, Гуен). 3.Прямі методи навча інозем мов. 4.Усний мето Гарольда Пальмера. 5.Методична система навч чит М.Уеста. 6.Аудіолінгвальний метод (Фріз, Ладо). 7.Аудіовізуальний метод. 8.Комунікативний метод. 9.Сугестивний метод Лозанова. 10.Інтенсивна методика Китайгородської. 11.Вітчизняна методика з кінця першої світової війни й до нашого часу. 12. Сучасні інноваційні зарубіжні методики.
Порівняльний аналіз перекадних та прямих методів навч інозем мови. Перекладні методи іноземної мови: 1)граматико-перекладні (Ян Амос Каменський, Чехія), 2)лексико-перекладні методи, 3)Текстуально-перекладний метод. Спочатку домінував лексико-перекладний метод, базувався на читанні оригінальних творів (філософських, художніх, Гомер, Овідій). Учні багато читали, перекладали, поповнювали лексику, мали доступ до книжок, художньої літератури. Робився великий виховний акцент.
Граматико-перекладні методи. Мета – навчання читання, перезу текстів. Використ в рос імперії в 70-80 рр. Вивчалася система граматичних значень, акцент робився на вивченні граматичних правил. Тексти почали відходити на другий план, бо головним ьуло виконання граматичних вправ. Ці вправи використ як засіб відволікання від міфологізації і художніх образів. Переклад речень був заради засвоєння законів граматики, а не для розуміння змісту. Цей метод характеризував відрив змісту від форми. Основні принципи: писемне мовлення, синтез і дедукція. Головні досягнення: встановлення аналогій з рідною мовою, розуміння змісту, засвоєння нової лексики.
Натуральна методика. Початок 70ті роки 19 ст. Цей метод був зумовлений бурхливим розвитком капіталізму і потребі спілкуватися з іноземцями. Представники: Берліц,Гуен, Фієтор. Мета: вільне влодіння розмовною мовою. Метод взяв початок з нової фізичної реакції, коли вчитель/гувернантка коментує дії дітей (Сашко лягає спати, Сашко снідає). Пік руху реформ в Західній Європі в 60ті роки, початок праці Фієтора, в які увага була зосереджена на фонетичній формі мовлення. До цього навколо не було живої мови, тому вивч иови відбувалося на мертвих зразках. Початок змін у методиці: вивчення живої мови як системи звуків на основі усних мовленнєвих зразків, а не на писемних. Основна форма роботи: діалог (жести, мімка). Домінування усного мовлення.
Прямі методи (безперекладні). (Есперсон) Вивченян мови слід починати з вимови. Слова повинні вивчатися у цілих реченнях, тобто зв’язно. На початок 70-х років XIX сторіччя соціально-економічні умови в Європі докорінно змінились. У європейських країнах остаточно перемогла буржуазія. В нових умовах з'являється потреба в людях, що практично володіють іноземною мовою, насамперед усним мовленням. Основні положення прямих методів можна сформулювати таким чином: в основі навчання іноземних мов лежать ті ж процеси, що й при оволодінні рідною мовою; головну роль у мовленнєвій діяльності відіграють пам'ять та відчуття, а не мислення. Відмічаючи негативну роль рідної мови, прихильники прямих методів прагнули виключити рідну мову при навчанні іноземної, застосовували одномовні способи семантизації мовного матеріалу, намагаючись встановити "прямі" зв'язки слова й поняття, що знайшло відображення в самій назві методів. Особлива роль у боротьбі з рідною мовою надавалась наочності. Прямі методи мали багато позитивного, а використані в них прийоми та t засоби навчання увійшли до арсеналу сучасних технологій. Основна заслуга: представники прямих методів віддали перевагу живій розмовній мові і розробили методику навчання усного мовлення. Великим досягненням ; можна вважати створення системи фонетичних вправ, більшість з яких успішно використовується і сьогодні. Безперечний внесок прямі методи зробили у І використання різноманітних безперекладних засобів семантизації лексики: показ малюнків, предметів, демонстрація дій, використання синонімів, антонімів, дефініцій, коментаря іноземною мовою, ілюстративних речень.
15
