Психологія: мовлення; засвоєння іноземної мови.
Психологія мовлення. Види мовлення: усне/письмове мовлення (відмінність: за каналами передачі, за походженням, за структурою); зовнішнє/внутрішнє мовлення (віддмінність заповнотою оформлення); рецептивне/продуктивне мовлення (відмінність у виборі матеріалу, у способах його опрацювання, у практичному застосування/ схожість в активному характері діяльності, у задіяності слухо-моторних образів).
Рецептивні види мовленнєвої діяльності: аудіювання та читання ( особливості: йдуть у напрямку від мовних явищ до їх осмислення; ґрунтуються на розпізнаванні мовних явищ; використовується мовний матеріал пасивного запасу; важливо вміти розрізняти слухові та графічні образи слів.
Продуктивні види мовленнєвої діяльності: говоріння та письмо (особливості: йдуть у напрямку від думки до її оформлення мовними засобами; ґрунтується на самостійному виборі мовних засобів; використ мовний матеріал, який знаходиться в активному володіння.
Участь аналізаторів у здійсненні різних видів мовленнєвої діяльності:
аудіювання (слуховий аналізатор, артикуляційний (внутрішнє промовляння));
говоріння (слуховий аналізатор, артикуляційний (зовнішнє говоріння));
читання (зоровий аналізатор, артикуляційний, слуховий);
письмо (рукомоторний, зоровий, артикуляційний, слуховий).
Психологія засвоєння іноземної мови. Психічні процеси, які супроводжують засвоєння інозем мови:
увага (довільна/мимовільна; зовнішня/внутрішня; має такі властивості: спрямованість, зосередженість, концентрацію, стійкість. Переключення, обсяг; розпочинається з відчуттів та сприйняття);
сприймання (характеризується цілісністю, структурністю, осмисленістю, предметністю);
пам’ять (
за дією аналізаторів: моторна (рухова), образна (зорова, слухова, тактильна, змішана), словесно-логічна, афектна (емоційна);
за терміном дії: миттєва, оперативна (короткочасна), постійна (довготривала));
свідомість та інтуїція; воля. Головні мислительні операції: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація.
4.
