Привласнення - процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб'єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів. Головним об'єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтереси є
привласнення засобів виробництва і його результатів. Власність - це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів. Варто зауважити, що категорія
"привласнення" породжує свій антипод - категорію
"відчуження". Відчуження - це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом власності. Привласнення і відчуження - парні категорії, які існують одночасно як єдність протилежностей. Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин
- відносини з приводу привласнення об'єктів власності; - відносини з приводу економічних форм реалізації об'єктів власності (тобто одержання від них доходу); - відносини з приводу господарського використання об'єктів власності. Відносини власності виявляються через
суб'єкти та об'єкти власності.
Об'єкти власності - це все те, що можна привласнити чи відчужити.
Суб'єкти власності - це персоніфіковані носії відносин власності. Власність має і правовий аспект, виступаючи як юридична категорія. Юридичний аспект власності реалізується через
право власності. Право власності - це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об'єктів власності. Поділ на Володіння, Користування і Розпорядження. Існує два основних типи власності:
приватна і суспільна. Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суспільна власність існує у двох формах:
державній і колективній. В Україні в результаті реформування відносин власності ва основі роздержавлення й приватизації склались і законодавчо закріплені такі форми власності:
- приватна; - колективна; - державна (це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади)
.