8.Особливості літературної долі Стендаля. Його філософські, політичні та естетичні погляди («Історія живопису в Італії», «Расін і Шекспір».

Романтичні та реалістичні елементи в новелі «Ваніна Ваніні». Анрі-Марі Бейль народився в Греноблі, у родині багатого адвоката. Ще в дитинстві Стендаль втратив матір, і його вихованням займався дід, який був знайомий з відомими літературними діячами. Добровільно записався в армію Наполеона. Коли армія Наполеона була розбита, Стендаль залишив службу, переселився до Італії, починає активно писати. Письменник створює свої перші твори, серед яких були: «Рим, Неаполь і Флоренція в 1817 році », «Історія живопису в Італії» та інші. Один з найзнаменитіших його романів «Червоне і чорне» був опублікований в 1830 році. А 23 березня 1842 він, втратив свідомість, впав прямо на вулиці і через кілька годин помер.  Письменник виріс і сформувався як особистість в умовах революції, тому йому була огидною затхла доба Реставрації. Особливості методу Cтендаля. Свої погляди на літературу Стендаль виклав у трактаті "Расін і Шекспір" (1823 – 1825 рр.). Історія мистецтва, на думку Стендаля, – вічна зміна класицизму і романтизму. Расін був прапором класицистів, Шекспір – романтиків. Cтендаль вважав себе романтиком, хоча його творчим методом був реалізм. Естетичні положення просвітителів Стендаль розвиває в нових історичних умовах — після Французької революції 1789–1794 років, у період назрівання революції 1830 року. Через усі твори проходить думка про важливість історичних зрушень, які неминуче відбиваються в мистецтві. Усі його статті з мистецтва перейняті почуттям нового. З кожною новою історичною епохою змінюється поняття краси, говорить Стендаль. Змінюється також і історична роль письменника. Цінність письменника, переконаний Стендаль, визначається не тим, як добре він вивчив класиків, мистецтво минулого, а тим, якою мірою він брав участь у революційних подіях, в суспільному житті свого часу. Головну помилку класицистів Стендаль вбачає в тому, що вони хочуть зберегти те мистецтво, що склалося ще задовго до революції. Новим напрямком він вважає романтизм — як нове мистецтво, що веде боротьбу з усім відсталим, приреченим на відживання. Таким чином, у своїх естетичних поглядах Стендаль є учнем і продовжувачем просвітителів. їхнє вчення він розвиває за нових історичних умов, що накладає різкий відбиток на його погляди й образи, надаючи їм нової якості. Усі вимоги до мистецтва він ставить у залежність від завдань, що їх висуває революція. Зв'язок Стендаля з просвітителями можна простежити і в галузі філософії,- він був учнем просвітителів-матеріалістів Дідро, Гельвеція, Кабаніса. Особливе місце у філософських поглядах Стендаля посідає питання про людину. Подібно до просвітителів, Стендаль твердить, що людина повинна гармонійно розвивати всі закладені в ній здібності й сили і спрямовувати їх на благо батьківщини, рідного краю, суспільства. Здатність до великого почуття, до героїзму  — ось якості, що визначають повноцінну особистість. Виняткове місце в його філософії і творчості посідає проблема пристрасті. Стендаль, подовгу жив в Італії і пристрасно любив цю країну. Багато подорожуючи, він з натхненням осягав італійське мистецтво. У 1817 р Стендаль видав двотомну працю "Історія живопису в Італії", в якому виклав свої естетичні погляди. Окремі книги своєї праці автор присвятив життєпису великих майстрів Високого Відродження - Леонардо да Вінчі і Мікеланджело.