І. Франко написа велику кількість прозових творів із галицького селянства, яке він добре знав, бо сам із нього вийшов.
Тема розорення та пролетаризації селянства майстерно втілена в оповіданні «Добрий заробок» (1881 р.), в якому правдиво показано життя безземельних селян Галичини. Непосильні податки, беззаконня, розорення бідняцьких господарств і пролетаризація селянських мас – все було типовим в Австро-Угорській імперії.
Головний персонаж твору – розумний і дотепний дід Панько, злидар. В оповіданні знайшли глибоке втілення думки автора про те, що в умовах тодішнього капіталістичного ладу зубожіле селянство було беззахисне.
Боротьбу галицького селянства за свої права на ліси й пасовиська широко узагальнює І. Франко, показавши її яу типове явище лихого часу, коли доведені до відчаю селяни вирішили силою домогтися своїх прав: вони вирушили з села, щоб не дати поміщикові зайняти пасовиська, але стихійний селянський рух було придушено силою.
Зображенню життя поневоленого кріпосного селянства та його боротьби за свободу й незалежність Франко присвятив іще декілька творів: «Панщизняний хліб», «Великий шум» та інші, що входять до циклу «З бурхливих літ». Ці твори зображують життя невільних людей, кріпосницькі відносини, зокрема й життя старих людей і вагітних жінок.
У повісті «Борислав сміється», у драмі «Украдене щастя» та ще в багатьох інших творах Іван Франко теж показує трагедію нужденного життя селянства.
Сміливо можна сказати, що ніхто з сучасників І. Франка не зміг змалювати такі реалістичні картини життя селянських мас бідноти й закликати до рішучої боротьби з експлуататорською системою.
64
