Серед поземного циклу Івана Франка, що з’явився на рубежі ХІХ-ХХ ст. («Іван Вишенський», «Істар», «Поема про білу сорочку», «Мойсей», «Сатні і Табубу») поемі «Похорон» належить особливе місце як одному з найскладніших і найсуперечливіших творів великого письменника. Цікаво, що Франко в поемі „Похорон", безперечно, своєму найкращому творі після „Мойсея", цілі розділи писав так само італійською терциною, але починав її терциною інакшою (її можна б назвати українською), тобто формою, де жіноча й чоловіса рими чергуються... У філософських поемах І. Франка, у «Похороні» зокрема, помітні сліди тої кризи, яку І. Франкові довелося пережити у кінці ХІХ ст. Після усіх особистих потрясінь, що випали на долю письменника — невдача з доцентурою у Львівському університеті, суперечки зі «своїми» ура-патріотами, конфлікт з поляками через статтю «Поет зради» — публікація «Похорону» стала конкретним виявом суспільного сумніву, вкладеного в уста головного героя поеми Мирона: «усі ми плем’я сонне і боляще». При цьому національні й соціально-філософські, історіософські, культурно-релігіософські, а ще натурфілософські проблеми у творах І. Франка, поемі «Похорон» зокрема, розглядаються «через призму бачення людини, спроможної мислити і почувати, споглядати і діяти, любити і боротися, врешті жити і помирати»
Викриттю псевдогероїв і псевдовождів, викриттю зрадництва і запроданства української і польської бур¬жуазії присвячена поема Івана Франка «Похорон». Дуже складна своїм внутрішнім значенням поема відтворює в символіко-алегоричних образах дійсні явища суспільних відносин в сучасній Франкові Західній Україні, де угодовство і зрадництво інтересів народу з боку українських буржуазно-націоналістичних партій були піднесені на рівень національної політики, де різ¬ні націоналістичні «народні проводирі» плазували перед цісарським Австро-Угорським урядом. Івана Франка завжди боляче вражала політика зради корінних інте¬ресів трудового українського народу, яку так послідов¬но проводили керівники буржуазних партій в тогочасній Галичині. В численних критично-публіцистичних працях Іван Франко сміливо викривав цю «роботу» буржуазних на-ціоналістів. Це він робив і в своїх художніх творах, зокрема в поемі «Похорон».
59.
