пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Проблема обов’язку у поемі “Іван Вишенський” І. Франка. Психологізм у створенні образу Івана Вишенського.

Чи має право людина вважати себе вільною від нелегких проблем життя свого народу? Чи може вона задля спасіння своєї душі відокремитися від співвітчизників, що потерпають у біді, і остаточно вирішити для себе:

А чи дійсно це рішення є остаточним? Чи варто, відмовившись від "єдиного бажання вічного спокою", відкинути все те, що ранило душу: "невдяка, непокірність і зневага, нетямучість їх тупа"?

Ці питання морального вибору постають перед героєм поеми І. Франка "Іван Вишенський". За історичною розповіддю ми відчуваємо розкриття важливої філософської теми - про безмежну любов до батьківщини і про патріотичний обов'язок її сина, громадянина, у тяжкий для неї час. Ми з хвилюванням стежимо за тим, як релігійні егоїстичні бажання "старця Йвана", що проводить дні у молитвах та "неподвижно спочиває", поступаються перед болем за рідну землю.

І. Франко дуже переконливо і з надзвичайною художньою майстерністю показує психологічні вагання відлюдника-аскета, які, здається, крають йому душу. Ці муки вибору стають зрозумілими, якщо ми зважимо на те, що йдеться про вибір між вимогами розуму й релігійних переконань і обов'язком сина рідної землі. Землі, яка страждає без його допомоги. Ми бачимо, як душу Івана Вишенського вже майже повністю огорнула ідея відречення від світу. Та досить було в його самітницьку печеру залетіти вишневим пелюсткам, і їх дивний, рідний запах нагадав про Україну. А коли з'являється на морі козацька барка і земляки кличуть Вишенського на Батьківщину, його патріотичні почуття беруть верх, відроджують сили. Таким чином, його переконання:

І. Вишенський робить свій вибір, гаряче бажаючи повернутися на Україну, щоб допомогти своєму народові у важку годину випробувань:

Образом свого героя Іван Франко проголосив клятву вірності рідному народові, вказуючи й нам на ті споконвічні моральні цінності, які стоять понад усе в серці та житті справжнього патріота.

Характеристика образу Івана Вишенського (поема І. Франка «Іван Вишенський»)

Ставлення до реального Івана Вишенського з боку літературознавців та істориків суперечливе. Бібліографу і літературознавцю Володимиру Полеку належить таке висловлювання про Вишенського: «Захищаючи своє прагнення для спасіння тільки власної особи, Іван Вишенський пішов далі — він зрікся не тільки цього світу, а й рідного народу». Доктор філологічних наук Володимир Погребенник побачив у цьому образі зовсім інше: «Іван Вишенський обрав служіння Богу не в відірваності від світу, а в праці для рідного народу».

Поясненням такого суперечливого ставлення може бути лише суперечливість самої особи полеміста. Навіть його портрет різко контрастує з його характером: «Серед них дідусь похилий, зморщений, сивобородий, в сіряці на голім тілі...». Але у цьому старому тілі міститься могутній дух цілеспрямованої особи, «незламної віри людини».Серед рис характеру Івана Вишенського — безліч чеснот: незламний у прийнятті рішень, захисник православної віри, принциповий, добрий, щирий, здатний на самопожертву чоловік; патріот, глибоко віруюча людина. Про його патріотизм Франко пише гак: «Дай мені братів любити і для них життя віддати! Дай мені ще раз поглянуть на свій любий, рідний край!». Герой завжди готовий прийти на допомогу: «Чи не був я їй порадник на непевнім роздоріжжі? Чи не додавав відваги її втомленим борцям?» Він мудрий та досвідчений: «Але ти ж велів шукати правди!.. Без твоєї волі думка не пройде на ум», стійкій у вірі: «Про постійне і величне думай тут, душе моя», мужній і незламний («Покажися тут між нами, як старий борець»), аскет («Камінь тут довкола мене... — се мій дім і мій притулок, подушка і накриття»). Іван Вишенський приймає страждання як невід’ємну й необхідну частину земного світу, необхідну для досягнення Життя Вічного по смерті. Через це він обирає аскетичне життя, усамітнення в Афонських печерах. Існує версія, що усамітнитися в афонській печері реального Івана Вишенського змусило нещасливе кохання — дуже сильне, могутнє почуття. Але це не спустошило душу цього чоловіка, адже вона була сповнена іншим могутнім почуттям — любов’ю до людей та Батьківщини. Саме ці риси і стали визначальними в образі літературного героя поеми.

58.


12.06.2015; 18:21
хиты: 142
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь