пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Жанрова специфіка збірки “Зів’яле листя” І. Франка. Автобіографічний елемент у збірці.

Особливе місце в творчості І. Франка посідає його збірка «Зів’яле листя» — лірична драма, за жанровим визначенням автора. Тут чи не найяскравіше простежуються дифузія, взаємопроникнення, сплав трьох літературних родів — епосу, лірики, драми. «Зів’яле листя», звичайно, передусім лірика. Усі три розділи («жмутки») збірки пронизує сильний ліричний струмінь, тут знаходять вияв почуття різних емоційних ступенів і забарвлень. Але, з другого боку, «Зів’яле листя»— це драма, драма характеру (в його ліричному вияві, в переживаннях). Лірична драма «скріплена» своєрідним сюжетом — зміною і розвитком розмаїтих почуттів (закоханість, сум, ревнощі, розпач, байдужість, бажання смерті), які чергуються, змінюють одне одного.
Є у «Зів’ялому листі» й епічні картини («Похорон пані А. Г.», «Покоїк і кухня, два вікна в партері…»), а то й цілі епічні оповідання новелістичного характеру («В Перемишлі, де Сян пливе зелений…» та ін.).
І все-таки в цілому «Зів’яле листя» — це збірка ліричних віршів, яка охоплює ряд жанрових різновидів: пісню, романс, елегію, ліричний портрет, філософську медитацію, сюжетний ліричний вірш тощо. Піснями у «Зів’ялому листі» насамперед треба назвати такі вірші, як «Зелений явір, зелений явір…», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Червона калино, чого в лузі гнешся?..», «Ой ти, дубочку кучерявий…», «Ой жалю мій, жалю…», написані І. Франком у дусі народних пісень. І поетичні зачини, і пісенно-психологічні паралелізми, і ритмомелодичні ходи, і простоту, й лаконічність поет брав (своєрідно інтерпретувавши, емоційно та образно наснаживши) з невичерпної скарбниці народної творчості. Не дивно, що ці поезії, як і переважна більшість віршів «Зів’ялого листя», покладені композиторами на музику і співаються як народні пісні.

(автобіографічний елемент) У 1896 році вийшла збірка поезій І.Франка, яка ще до цих пір викликає дискусії серед франкознавців. Причиною цих суперечок був сам автор, який до першого видання, тобто 1896 року, надрукував у вигляді передмови щоденника пристрасного закоханого, що пішов з життя через нерозділене кохання. А вже в другому виданні, яке побачило світ у 1911, сам автор говорить, що поезія його власна, а не того самогубця, і що цей щоденник взагалі є літературною підробкою. 
     І ось постало питання, чи був насправді цей щоденник? Виявляється, що був. І відповідь на це питання ми знаходимо в нарисі Уляни Кравченко «Перший рік практики. Шкільний рік 1881/82» з циклу «Спогади вчительки». 
     У мемуарах письменниці не лише всебічно змальовується життя молодої дівчини на першій її шкільній практиці в повітовому містечку Бібрці на Львівщині, а й показано взаємини особистого характеру. Серед численних прихильників Юлії Шнайдер (справжнє прізвище та ім'я поетеси Уляни Кравченко] був і автор щоденника, що нас цікавить, — двадцятирічний вчитель Супрун. Після відмови Уляни одружитися, він прислав їй любовного лис-та-щоденника, а сам зник з містечка. В усних зізнаннях і в що-денникових юнак погрожував самогубством, але Уляна Кравченко в цьому не впевнена. 
     І ось цей щоденник потрапляє до рук І.Франка, де він власноручно робить помітку польською мовою, яка в перекладі звучить: Серце страсті Рвуть на часті. Хто позаздрить Цій напасті? 
     Сліди перечитування Супрунового щоденника позначилися на «Зів'ялому листі» своєрідно. Між щоденниковими записами і «ліричною драмою» текстуальних збігів майже немає (перегукуються 34 і 61 поезії). Сліди перечитування Супрунового щ денника позначилися на «Зів'ялому листі» своєрідно. Між щоденником самогубця і «ліричною драмою» — Франковою збіркою текстуальних збігів майже немає/Характерний відгомін «людського документа» відчувається в «Зів'ялому листі» на рівні концепцій книги (діалектика буття і смерті, їх взаємопереходи), рівні жанрово-композиційної структури («Зів’яле листя» можна теж назвати лірико-трагічним щоденником).  Початок 1880 року був особливо важкий для Франка. Е втратив назавжди Ольгу Рошкевич, ту єдину, без котрої не уявляє собі свого майбутнього, 14 вересня 1879 року вона вийшла заміж за Володимира Озаркевича, котрий саме закінчував Львівську духовну семінарію. 
     Франко відчував себе спустошеним і неспроможним далі тільки боротись, а й жити. Не міг забути Ольги, хоч розумів, u вийшла вона заміж лише для того, щоб бути вільною. Ольга була його мрія, а мрії завжди залишались мріями..

53.


12.06.2015; 18:21
хиты: 144
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь