Збірка вражає насамперед тематичним багатством і майстерністю віршової техніки, в ній знаходять відбиття ці важливі питання доби. Провідною стала тема революції в усіх її аспектах, ролі митця у суспільному житті. Символічною є сама назва: з «вершин» великих ідей епохи, духу людського і з низин народних народжується революція. Тут присутній гучний заклик до бою і сповідь ліричного героя, який постає перед читачем в образі людини героїчного складу, бійця і поета, справжнього інтернаціоналіста, яким був і сам автор. Політичну лірику зосереджує Франко у розділі «De pvofundis» і робить його заспівом до всієї збірки. Оскільки у поезії сплітаються мотиви душевного піднесення і спаду, радості й печалі, розділ розподілений на цикли з промовистними назвами: «Веснянки», «Нічні души» , «Скорбні пісні», «Excelsior» !
У розділі політичної лірики Франко не уникає відображення осбистих, навіть інтимних переживань. Єдиність особистого і громадського - ідейно-естетична основа всієї лірики поета. Він просить свою «всеплодющую мати «- землю і дати йому чуття і вогню, щоб « налити ними слово», паказати шлях думкам – орлам до «ясної зірнички,горлички « ,яку мріє побачити ще хоч раз у своєму житті. З цього погляду показовим є цикл «Души пролетарія», де Франка цікавить моральне обличчя передового сучасника. Він викриває ренегатів («Милосердним», «Ідеалісти») і слабких у боротьбі («Не наші вороги»), нещадний до тих, хто мріє про тишу і спокій. Вірш «Товаришам» з цього циклу звучить полум’яким закликом до боротьби за нове життя. Маршовий ритм, якість мети і програмних завдань подали йому справжнього пафосного звучання : «Борітеся! Терпіть! По всій землі рівняйте стежку правді!». Декларацією митця про його любов до знедоленого народу стала поезія «Не покидай мене, пекучей болю» з циклу «Нічні думи». Для автора людське горе, голодна смерть сиріт, сльози на обличчях – це його особистий
біль, що не залишає поета ні на хвилину. Він ладен відмовитись від власного щастя, щоб словом і ділом допомагати здійсненню народних мрій.
Своєрідним продовженням цієї теми стали вірші розділу «Профілі і маски»,де автор розмірковує про роль і завдання поета у суспільній боротьби. Він бачить митця на чолі народу, на його думку, поет повинен бути рупором вільної ідеї і закликати до змін у житті («Поезія», «Пісня і праця», Співакові»):»Так весь свій мозок, і нерви, і серце й ти в свою пісню, співаюче, вкладай». Цікавий розділ «Сонети», в якому оригінально ставляться і розв’язуються проблеми поетичної форми у зв’язку зі змістом твору (цикли «Вільні сонети», «Тюремні сонети»). Поет називає свої вірші роботами форми, але думка вних вільна, якщо вони присв’ячені гідній меті.
49.
