На думку вченого А. Кримського, найбільше письменникові вдавалася проза. І з цим не можна не погодитися, бо саме в оповіданнях і повістях Б. Грінченко виявив себе знавцем народного життя, реально відтворив діяльність народницької інтелігенції, її взаємини з селянством, показав перші кроки до їх зближення, розкрив духовний світ селянської дитини.
Назва повісті «На розпутті» допомагає читачеві збагнути реальне становище, в якому опинилась українська інтелігенція, не знаючи, як діяти, що робити, як зблизитись з народом. Повість написана на реальному ґрунті.
Серед молодих інтелігентів — люди різних напрямків, поглядів: Квітковський захоплюється ідеями Толстого, Пачинський — прибічник терористичних актів, Давиденко — «всеросійський» патріот, Келешинський життя розцінює як розвагу. Що ж до головних героїв, то ні Демид, ні Гордій не знають тих стежок, якими треба йти до народу. Програми їхні не чіткі, хоч в них стверджується головне: для досягнення мети необхідна довіра народу.
Герої йдуть різними шляхами. Гордій, коли потрапив в безвихідь, кінчає життя самогубством, а Демид з села повертається знову до міста, організовує гурток інтелігентів-культурників, так і не осмисливши до кінця ролі великого вчителя на селі. Грінченко справедливо говорить про нереальність планів Демида і Гордія, які, як кажуть, одним порухом хотіли знищити прірву між мужиками і панами.
У дилогії Б. Грінченко відійшов від теми інтелігентів-культурників і показав село «сам на сам»: у боротьбі з силами визиску воно зайшло в безвихідь.
Вподовж свого життя письменник написав цілу низку оповідань, в яких на основі реальних конкретних випадків розповів про селянську дитину, її душу, її світ
Взаємини інтелігенції із селянами у повісті "Сонячний промінь". (Саме в оповіданні "Сонячний промінь" Б. Грінченко виявив себе знавцем народного життя, реально відтворив діяльність народницької інтелігенції, її взаємини з селянством, показав перші кроки до зближення.)
1. "Сонячний промінь" — символ знань інтелігентів-культурників. (Саме цим "променем" інтелігенти-культурники прагнуть наділити селян, поліпшити їхнє тяжке становище.)
2. Марко Кравченко — світлий промінь у темному царстві жорстокості.
3. Сонячний промінь "загинув" у деспотичній системі
IV. Як діяти, що робити героям повісті "На розпутті". (Інтелігенти-народники, потрапивши в реальне життя села, розчаровуються в своїх ідеалах і опиняють¬ся на ідейному роздоріжжі.)
1. Герої повісті — люди різних напрямів. (Серед молодих інтелігентів бага¬то різнопланових постатей: Квітковський захоплюється ідеями Л. Толстого, Пачинський — прибічник терористичних актів, Давиденко "всеросій¬ський" патріот, Келешинський життя розцінює як розвагу.)
2. Стежки до народу. (Головні герої повісті "На розпутті" не знають тих до¬ріг, якими треба йти до народу. Програми їхні не чіткі, бо йдуть вони різ¬ними стежками. Гордій, коли потрапив у безвихідь, кінчає життя самогуб¬ством, а Демид повертається до міста і продовжує грати роль "інтелігента", не осмисливши до кінця свого призначення.)