…)Проблематика «Дон Кіхота» Сервантеса полягає в протиріччі між лицарськими ідеалами Дон Кіхота, і реальною дійсністю, яка аж совсім не ідеальна. Начитавшись лицарських романів, головний герой сідлає коня та вирушає на боротьбу зі злом. Уява Дон Кіхота робить з клячi — бойового скакуна Росінанта, з селянської дівчини — прекрасну шляхетну даму Дульсінею, якій він присвячує свої лицарські “подвиги”. Землероб Санчо Панса стає оруженосцем великого лицаря.Та сама уява під час блукань Дон Кіхота підтримує його красиву лицарську ілюзію. Він уявляє, що дама його серця живе у палаці, тому що тільки так личить прекрасним дамам. Торговці уявляються йому лицарями, постоялий двір — замком. Дон Кіхот вірить у правдивість лицарських романів, йому й на думку не спада, що вони — вигадка. Він кидається битися з повітряними млинами — цей вислів навіть став приказкою — тому що вбачає в них великанів. Але ж читач бачить, що реальна дійсність не прикрашена, не благородна, не схожа на красиву казку. І сам старий чоловік — ажніяк не могутнй герой. Він смішний, читачеві шкода його. Дон Кіхот — пародія на лицаря, а роман Сервантеса є гострою та влучною пародією на лицарські романи.І водночас Дон Кіхот має величну душу. Нехай і в кумедний спосіб, але він прагне нести добро та щастя людям. Стати лицарем, на думку Дон Кіхота — це найкращий спосіб звільнити світ від зла.Образ Дон Кіхота — це образ. У ньому відтворене безкорисливе прагнення людини захищати добро та справедливість, сповідувати благородні, високі ідеали — так зване “донкіхотство”. Задля своїх ідеалів герой виявляє велику хоробрість, він здатен пожертвувати собою. Це викликає справжню повагу.
Літературні ознакиРоман має епізодичну структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот служив джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії ідальго ─ об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман — сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював в своєму творі.Письменник застосовував подібну гру слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.
