Перехід до доби Відродження .Данте Алігєрі –«останній поет середньовіччя і разом з тим першим поет Нового часу».Життя і творчість Данте:його світогляд та літературний доробок.Доба Відродження(її ще називаютьРенесанс)-одна із найважливіших в історії людства ,золотий вік не тільки європейської ,а й світової культури.Під ренессансом розуміють перехідну добу в розвитку європейської культури відСередньовіччя до Нового часу.Класичною країни Відродження стала Італія.Саме в ній народилися нові форми суспільного життя ,відбулися зрушення у світогляді й культурі ,виникли нові міста-поліси.ДобаВідродження охоплювала період з 15 по 17 ст.і поділялась на раннє -15 ст,високе-90-ті роки 15ст.-перша третина 16 ст.,пізнє-друга половина 16 ст.і середина 17 ст.Для доби Відродження властиві такі ознаки:пробудження наукового духу і історичної точки зору; тяга до знань шляхом дослідження природи і життя людства за пастками літератури; відчуття особистості своєї самотності;добір памяток античного світу; піднесення науки;піднесення деяких можливостей і дій людини до рівня Бога; розвиток індивідуалізма , емансипація особистості ;світський характер мислення й суспільної поведінки .Творчість славетного італійського поета Данте Аліг’єрі стала найвищим художнім втіленнямПередренесансу. Її справедливо називають синтезом середньовічної культури. Водночас з ім’ям Данте пов’язаний початок нової культури, нового типу мислення.Життя Данте Аліг’єрі тісно переплетене з подіями суспільного й політичного життя Флоренції та всієї Італії. З юності поет бачив нуртування політичних пристрастей, криваві бої у стінах рідного міста, зміну влади у Флоренції. Данте навчався у звичайній середньовічній школі. Шкільна освіта, убога й обмежена, не могла задовольнити допитливого юнака, і він намагався самостійно поповнити свої знання. У нього рано пробудився інтерес до літератури і мистецтва: він захоплювався живописом, музикою, поезією.
Перші поетичні кроки Данте були пов’язані з гуртком «солодкого нового стилю», але вже в ранніх його віршах нуртують почуття, що розвивають умовні образицього стилю.У 1293 році Данте опублікував свою першу книгу «Нове життя» — збірку із тридцяти віршів, створених у період з 1281 до 1292 року. Вірші містили великий прозовий коментар автобіографічного і філософсько-естетичного характеру. У віршах і прозі «Нового життя» юний поет розповів історію свого кохання до Беатріче Портінарі.
Це велике почуття зародилося в Данте, коли він був дев’ятирічним хлопчиком, і тривало все життя, навіть після смерті коханої (Беатріче померла, коли поетові було 25 років).
Данте брав активну участь у суспільному житті Флоренції, яку в той час роздирали політичні суперечки, приєднавшись до партії «білих» гвельфів . Вінбув членом Ради Ста, одним із семи пріорів Флоренції, виконував дипломатичні доручення.У 1301 році Флоренцію вразив жорстокий вибух політичних пристрастей. «Чорні» гвельфи ,яких підтримав Папа Римський, викликали на допомогу війська, захопили владу в місті й нещадно розправилися з «білими». Флоренцією прокотилася хвиля вигнань і страт. Данте за сфабрикованим звинуваченням у хабарництві, посадових злочинах й опорі Папі Римському був заочно присуджений до спалення з конфіскацією майна (1302). Від смерті його врятувало тільки те, що в той час він перебував з дипломатичною місією за межами міста.
У поневіряннях, злиднях, у скорботних роздумах про долю Італії визрів геній Данте. У роки вигнання він багато працює як поет, філософ, політичний діяч, публіцист, учений-дослідник, пише «Божественну комедію», свій найбільший твір, який обезсмертив поета. Саме в цьому творі він на весь зріст постає як «останній поет середньовіччя і перший поет нового часу».
Останні роки Данте (1315-1321) були доволі спокійними і щасливими. Він мешкав у Равенні в її правителя Гвідо де Полента, одного з феодалів, які прагнули до «культурного панування». Сюди, у Равенну, до поета приїжджали двоє синів і дочка, тут його оточували шанувальники. Улітку 1321 року. Данте завершив «Комедію». А 14 вересня 1321 року Равенна ховала Данте.
