Особливості іспанського епосу:
1) близькість до історичної дійсності
2) реалістичний характер оповіді (відсутня піднесеність, гіперболізація)
3) велика кількість побутових моментів
4) наявність сімейно-побутової тематики, жіночі образи конкретні
5) епізоди боїв подані з максимальною точністю«Пісня про мого Сіда» — пам’ятник іспанської літератури, анонімний героїчний епос. Єдиний оригінал поеми, що зберігся, про Сіда — рукопис 1207 року, вперше виданий не раніше XVIII століття.Головним героєм епосу виступає доблесний Сід, борець проти маврів і захисник народних інтересів. Основна мета його життя — звільнення рідної землі від арабів. Історичним прототипом Сіда послужив Кастільський воєначальник, дворянин, герой Реконкісти Родріго (Руй) Діас де Бівар (1040—1099), що прозвав за хоробрість Кампеадором («бійцем»). Переможені ж ним араби прозвали його Сідом. Всупереч історичній правді Сід зображений лицарем, що має васалів і що не належить до вищої знаті.Образ його ідеалізується в народному дусі. Він перетворений на справжнього народного героя, який терпить образи від несправедливого короля, вступає в конфлікти з родовою знаттю.По помилковому звинуваченню Сід був вигнаний з Кастілії королем Альфонсом VI. Але проте, знаходячись в несприятливих умовах, він збирає загін воїнів, бере ряд перемог над маврами, захоплює здобич, частина з якої відправляє в подарунок королеві, що вигнав його, чесно виконуючи свій васальний обов’язок.Зворушений дарами і доблестю Сіда, король прощає вигнанця і навіть сватає за його дочок своїх наближених — знатних інфантів де Карріон. Але зяті Сіда виявляються підступними і боязкими, жорстокими кривдниками дочок Сіда, вступаючи за честь яких, він вимагає покарати винних.У судовому поєдинку Сід бере перемогу над інфантами. До його дочок сватаються тепер гідні женихи — інфанти Наварри і Арагона. Звучить хвала Сіду, який не тільки захистив свою честь, але і поріднився з іспанськими королями.«Пісня про мого Сіда» близька до історичної правди більшою мірою, чим інші пам’ятники героїчного епосу, вона дає правдиву картину Іспанії і в дні світу, і в дні війни. Її відрізняє високий патріотизм.Варто відзначити, що героїчна поема "Пісня про мого Сіда" відрізняється від інших епосів найбільшою реалістичністю (відсутністю казкових елементів) і максимальною наближеністю до конкретної історичної епохи. Одна з характерних особливостей поеми-велика історична точність. В описі подій,дійових осіб. георграфічних місць,звичаїв і моралі автор буває.здебільшо, достовірним, насамперед,у тих частинах поеми, де мова йде про краї і про тих людей,які були добре відомі автору з місцевих переказів.У наукових працях про «Сіда» наведено багато прикладів бездоганної точності автора,взяти хоча б лапідарні описи лісу Корпес, замку Атьенси та інших міст Старої Кастилії.У поемі змальовано чітку картину стосунків між станами,що побутували в той період. Особливої уваги заслуговує ставлення незнатного рицарства (до якого автор зараховує Сіда) до монарха. Демократично налаштований автор-хуглар змушує свого героя обожнювати того самого монарха, який жорстоко образив його, вигнавши з рідного краю, зневаживши заслуги Сіда. На перший погляд тут є ,якщо не психологічна суперечність, то ,принаймні, певна недоговореність,невмотивованість.Але слід мати на увазі те, що у ті часи крім загальних понять честі, васального обов»язку і т.п. монарха сприймали як певне вирівнювальне начало,як посередника й арбітра у міжстанових стосунках. Народ і дрібне лицарство вбачали в ньому єдиного захисника від утисків титулованої і потомственної знаті, великих феодалів.
Дуже точно автор поеми змальовує стосунки всередині родини. Поняття сім»ї,приналежності до певного дому у сенсі васальної залежності мало свою специфіку.Сенйор зобов»язаний був опікуватися не лише своїми слугами і васалами, але і їх дружинами,дітьми, родичами. Так само як король, який влаштовував шлюби дочок своїх васалів,так і його васали піклувалися про долю дочок осіб,які залежали від них..
