.До XII ст. в Німеччині відбуваються значні соціально-економічні зрушення, у країні зростає роль рицарства, під впливом смаків якого мистецтво стає все більш мирським. Новихвершиндосягаєгероїчнийепос. Спадкоємцямидружиннихскопівстаютьпрофесійніспівці - шпільмани. Підвпливомроманомовнихлітературалітераційнийвірш, властивийранньомугерманськомуепосові, замінюєтьсявіршемзкінцевоюримою (парнимидвовіршамиабоскладнішимиформамитипу «нібелунговоїстрофи») *. Мовапоезіїстаєбільшгнучкоюімелодійною. Цізмінизапочаткувалишпільмани. Наосновігероїчноїпісніз'являєтьсярозгорнутаепічнапоема - епопея, головнийжанршпільманівськогоепосу. Навідміну від «шансон де жест», німецькі поеми не співаються - вони призначені для читання з рукопису.Німецький епос XII-XIII ст. сюжетно пов'язаний із старовинними героїчними піснями епохи великого переселення народів. Разом з тим на нього великий вплив мала сучасність, особливо придворно-рицарська література з її культом служіння дамі, витонченими почуттями, вишуканою мовою. В німецькому класичному героїчному епосі сувора германська давнина з її варварськими уявленнями та законами виступає в складному переплетінні з дійсністю феодально-рицарської Німеччини XII-XIII ст.
«Пі́сня про Нібелу́нгів» (
нім. Das Nibelungenlied) — середньовічна
німецька епічна поема, написана невідомим автором наприкінці
XII — початку
XIII століття. Належить до числа найвідоміших епічних творів людства. У ній розповідається про одруження драконоборця Зігфрида з
бургундською принцесою Кримхільдою, його смерть з причини конфлікту Кримхільди з Брунгільдою, дружиною її брата — Гунтера, а потім про помсту Кримхільди за смерть чоловіка.«Пісня про Нібелунгів» суттєво відрізняється від поем французького та іспанського героїчного епосу. В ній нема ні високого патріотичного пафосу французької поеми, ні глибокого почуття національної єдності іспанської пам'ятки. Головне в «Пісні про Нібелунгів» - мотив помсти, криваві чвари між родичами, пожадливість до золота, коштовностей. Це пояснюється тим, що в основі поеми лежать пісні, що виникли в архаїчний дофеодальний період, коли тема героїчного індивідуального подвигу розвивалась на родовому та сімейному фоні. На відміну від них старофранцузький, іспанський, російський, сербський епоси розвивалися в умовах вже усталеної державності; в епосі цих народів основною є тема об'єднання та захисту батьківщини і народу від зовнішнього ворога.
Особливості Німецького героїчного епосу
1) Сліди різних епох і світоглядів:
а) родового ладу (активна визнач. роль жінки – Брунхільда та Крімхільда)
б) сліди варварської язичницької міфології (країна Нібелунгів, боротьба за скарб Нібелунгів, битва Сизігмунда з драконом)
в) сліди феодального періоду у германців (розбійницький характер нім. феодалів, ідея васальської вірності)
г) сліди лицарської культури і літератури 12 століття (детальний опис лицарських турнірів та обладунків)
д) інтерес до внутрішнього світу героїв
е) мотив кохання здалека
2) атмосфера звірячої жорстокості
3) об’єктивний характер оповіді, народна думка відсутня
4) Відсутність відчуття патріотизму і національного обов’язку
5) Мотив кривавої помсти
6) Наявність фантастичних казкових елементів
7) Відсутність християнських мотивів
