Сутність революції 1848 р. в Німеччині
У середині XIX ст. Німеччина залишалася роздробленою на 38 самостійних держав. Існування між більшістю з них митних кордонів спричиняло те, що перевезення товарів німецькими землями коштувало дорожче, ніж до Америки.
Економічна криза 1847 р. та неврожаї різко погіршили становище більшості населення. Міська біднота, обурена підвищенням цін на продукти харчування, громила крамниці та пекарні. Селяни палили панські маєтки І нищили документи, в яких було зафіксовано феодальні повинності.
У більшості німецьких держав сформувалася опозиція, яка висувала вимоги здійснення політичних і соціально-економічних перетворень. Представники ліберальних кіл обмежувалися пропозиціями скликання загальноімперського станового представництва, поширення митного союзу, ліквідації привілеїв поміщиків. Прихильники поміркованих поглядів виступали за створення єдиної німецької держави у формі конституційної монархії. Радикали боролися за об’єднання. Німеччини і проголошення республіки, ліквідацію станових привілеїв, вжиття заходів із покращання матеріального Становища трудящих.
Революційний вибух 1848 р. став спробою вирішити нагальні проблеми розвитку Німеччини.
Юрби народу протягом 10 днів проводили демонстрації. Ліберали, які керували ними, пропонували мирними засобами вимагати від короля проведення реформ. 18 березня великий натовп робітників, ремісників і студентів рушив до королівського палацу Тіргартен. Гвардійці, що охороняли палац, відкрили вогонь; близько 200 демонстрантів було вбито, багатьох поранено. Гнів та обурення охопили народ. Увечері 18 березня 1848 р. Берлін укрили барикади. Впродовж ночі точилися жорстокі вуличні бої. Прусський король Фрідріх-Вільгельм IV змушений був відступити. Було оголошено вибори до прусських Національних зборів, які мали виробити конституцію. Скасовувалася цензура. Передбачалися створення загальнонімецької армії, ліквідація митних кордонів та ін. Було сформовано новий уряд, до складу якого увійшли й опозиційні ліберали.
У травні 1848 р. у Франкфурті-на-Майні розпочали свої засідання обрані населенням усієї Німеччини Національні збори. Більшість у них мали представники лібералів. З-поміж найважливіших рішень, ухвалених цим парламентом, були: скасування внутрішніх мит, об’єднання всіх німецьких держав у єдиний митний союз, визнання необхідності скасування всіх видів феодальної залежності селян.
Після тривалих суперечок та бурхливих дебатів було вироблено проект загальнонімецької конституції. За нею німецькі держави об’єднувались у федерацію. Носіями центральної влади ставали імператор та загальноімперський двопалатний парламент – рейхстаг. Влада німецьких монархів в окремих державах залишалася недоторканною. Конституція проголошувала демократичні права громадян, рівність усіх перед законом.
А втім, положення конституції не влаштовували німецьких монархів, і вони не бажали її визнавати. Прусський король Фрідріх-Вільгельм IV відмовився від запропонованого йому парламентом імператорського престолу і заявив, що не збирається “піднімати корону з бруду”.
У червні 1849 p., коли парламент остаточно втратив авторитет, вюртемберзький король силою розігнав депутатів.
Отже, революція в німецьких землях завершилася поразкою, її основних завдань виконано не було. Об’єднання німецьких держав у єдину національну державу не відбулося.
