сті. Право інтелектуальної власності в об’єктивному змісті — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини в процесі створення і використання результатів інтелектуальної власності. У суб’єктивному значенні право інтелектуальної власності — це особисті немайнові і майнові права, які відповідно до чинного законодавства належать авторам того або іншого результату інтелектуальної діяльності. Суб’єктивне право інтелектуальної власності — це право суб’єкта на володіння, використання і розпорядження приналежними йому згідно із законом результатами інтелектуальної власності.
Ст. 419 ЦК чітко розмежовує суб’єктивне право особи на об’єкт інтелектуальної власності та речове право на матеріальний об’єкт, в якому зафіксовано об’єкт права інтелектуальної власності. Слід враховувати, що об’єкти інтелектуальної власності по-різному пов’язані з матеріальними об’єктами, в яких вони виражені. Одні з них можуть відтворюватись великим накладом, що дає можливість значній кількості осіб придбавати у власність матеріальні об’єкти, в яких виражено об’єкт права інтелектуальної власності, та використовувати їх на свій розсуд, в тому числі здійснювати подальше відчуження об’єкта, не порушуючи прав автора (але відтворення таких об’єктів є порушенням майнового права автора). Інші об’єкти інтелектуальної власності (твори образотворчого мистецтва) меншою мірою здатні до відтворення. Можна виготовити копію чи репродукцію д 4 картини, але ж цінність оригінала і копії (репродукції) є різною. Тому набуття особою речового права на твір образотворчого мистецтва породжує труднощі для реалізації автором права інтелектуальної власності.
З метою забезпечення інтересів суб’єктів права інтелектуальної власності, з одного боку, та суб’єктів речового права на матеріальний об’єкт, в якому виражено об’єкт права інтелектуальної власності, — з іншого, законодавець встановлює спеціальні правила. Так, ст. 26 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» визнає (дещо обмежене) право автора на доступ до твору образотворчого мистецтва у разі передання права власносл на матеріальний об’єкт, в якому виражено такий твір, іншій особі. Але і в таких випадках в силу речового права суб’єкт не отримує права інтелектуальної власності. Власник картини може виставити її у себе у вітальні, але тільки остільки, оскільки він не перетворив вітальню у місце публічної демонстрації творів образотворчого мистецтва, на яке є чинними авторські права (не має значення, за плату чи безоплатно здійснюється така демонстрація). Право публічної демонстрації чи публічного показу і в цьому випадку залишається виключним правом автора, яке може бути отримане тільки за згодою автора.
