суперфіцій - це речове, відчужуване, платне й успадковуване право користування чужою земельною ділянкою для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, жилих та інших споруд та будівель. Дане право загалом подібне до емфітевзису, з тією відмінністю, що метою використання земельної ділянки є будівництво промислових, побутових, соціально-культурних, жилих та інших споруд і будівель. Об'єктом суперфіцію може бути будівля, надбудова (поверх, мансарда), окрема споруда (або їх сукупність), яка пов'язана спільною господарською метою, розташована на поверхні чужої земельної ділянки або під нею, а також частина ділянки, хоча безпосередньо не призначена під споруду, але необхідна для її обслуговування. Варто зазначити, що за чинним ЦК передбачається, що передача земельної ділянки у чистому вигляді (без будівель) або з будівлею, однак з обов'язком суперфіціарія за рахунок власних коштів її забудувати або добудувати. Невиконання цієї умови протягом трьох років є підставою для припинення даного права (ч. І ст. 416 ЦК).
Суб'єктами суперфіціарних відносин є власник земельної ділянки, яка надається під забудову, і особа, яка має право використання зазначеної ділянки для забудови (суперфіціарій). Суперфіцій може належати одночасно кільком особам (наприклад при виникненні права спільної власності на зведену будівлю).
Підставами припинення права суперфіцію є відповідно до ст. 416 ЦК поєднання в одній особі власника землі й власника майна; сплив строку, на який його було встановлено; відмова користувача; невикористання права протягом трьох років поспіль. Однак з огляду на той факт, що цією статтею не передбачається виключність переліку підстав, його варто доповнити випадками припинення правовідносин у разі досягнення сторонами відповідної домовленості; знищення ділянки, що унеможливлює цільове її використання надалі; а також смертю забудовника, який не мав спадкоємців, або відмовою останніх від спадкової маси.
