речові права на чуже майно - це похідні від права власності, права на чужу річ, обмежені у змісті і які надають управомоченій особі - титульному володільцеві - можливість впливати на річ без участі власника в рамках встановлених законом чи договором із власником.
Похідний характер зазначених прав полягає у тому, що оскільки йдеться про використання чужої речі, то ці права не можуть виникати за умови відсутності такої чужої речі й, головне, права на таку річ, а саме права власності. Як може виникнути право проходу земельною ділянкою, якщо остання не перебуває ні у чиїй власності. За таких обставин ділянка є безхазяйною, а відтак особі, яка потребує проходу, не потрібно встановлювати таке право. Адже мета будь-якого права на чужу річ - отримати можливість користування чужою річчю в певних межах з метою задоволення господарських потреб користувача, якщо іншого способу цього зробити немає. При цьому право власності особи-власника такої речі обмежується. Після припинення права на чуже майно право власності відновлюється у повному обсязі. Такий ефект "відновлення" називається еластичністю права власності (лат. jus recadentiae). Таким чином, похідний характер прав на чуже майно полягає у тісному зв'язку та залежності права на чужу річ від права власності.
Стосовно обмеженості у змісті як ознаки аналізованих прав потрібно сказати, що йдеться про менший обсяг правомочностей порівняно з правом власності. Так, за загальним правилом, жодне з прав на чуже майно, перерахованих у ч. 1 ст. 395 ЦК, не дає управомоченій особі можливості розпоряджатися чужою річчю. Титульний володілець може лише в рамках, встановлених законом чи договором із власником, користуватися річчю без участі власника. Звісно, названа конструкція подібна до деяких прав із зобов'язальною правовою природою, наприклад, прав орендаря. Відмінність тут полягає у тому, що права на чуже майно мають абсолютний характер, а, відповідно, й абсолютний захист (у тому числі від самого власника) із застосуванням речово-правових способів захисту, а також необмежений строк встановлення. Вбачається, що оскільки права на чуже майно переважно пов'язані із нерухомістю, то встановлення таких прав здійснюється, як правило, на тривалий, а то й невизначений термін.
Серед ознак таких прав слід назвати: по-перше, ці права мають обмежений зміст (у порівнянні з правом власності); по-друге, їх об'єктом виступає переважно нерухоме майно; по-третє, для них характерне право слідування за річчю; по-четверте, права на чуже майно мають похідний від права власності характер; по-п'яте, їх види та зміст повністю визначаються законом.
Сучасним цивільним законодавством встановлено види речових прав на чуже майно, а саме у ч. 1 ст. 395 ЦК названо такі:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
